Дорогі співвітчизники!
Щиросердно вітаю вас з величним святом, що знову прийшло з весняним першоцвітом на українську землю.
Кожна річниця Перемоги це завжди світлі чуття і невмовчні дзвони пам´яті, що б´ють в людські серця.
Це долучення до подвигу, рівного якому не знає планета.
Це збагачення новими барвами наших уявлень про свою країну і свій народ.
Звертаючись до минулого, до тривожної юності дідів та батьків, вслухаючись у мудрий голос історії, ми повніше осягаємо ціну сьогодення, зважуємо на терезах уроків війни та всього, що за нею послідувало, своє бачення обрисів майбутнього України. У такі миттєвості наочно і зримо, наперекір часовим відстаням та лукавим деформаціям, постають незліченно продемонстровані в ту грізну добу найвищі громадянські риси й чесноти любов до Вітчизни, мужність і безмежна, до самопожертви, вірність обов´язкові.
Своїм незгасним прикладом воєнне покоління простягає руку нащадкам та наступникам, закликає і вчить віддано, до останку служити Батьківщині завжди і скрізь, за всіх умов та обставин. Саме так воно жило, воювало і трудилося. Хоча держава часто була тоді неласкавою до своїх громадян, а влада жорстокою і несправедливою, більшість з них залишилася несхитною у своєму усвідомленому виборі.
В одностайності, з якою мільйони людей нині віддають данину шани та вдячності героям фронту і тилу - знак надії і віри в те, що їхні доля та звершення були, є і будуть оберегом патріотизму, моральною опорою та дороговказом у сучасному мінливому і неспокійному світі.
Закони природи невблаганні, дедалі менше стає серед нас учасників Великої Вітчизняної. Але в наших силах зробити все, щоб не пішла в небуття, не була віддана на поталу політичним мародерам та кон´юнктурникам правда про війну, велич і глибинні джерела Перемоги, про трагічно дорогу ціну, якою вона була оплачена. І щоб не обділяти теплом та увагою, уберігати від моральних кривд та матеріальних нестатків кожного ветерана.
Сьогодні особливо загострюється, як ніколи актуально звучить вимога по-синівськи дорожити найбільшим, безцінним багатством, залишеним нам у спадок врятованою від агресора, піднятою з руїн, всенародно вистражданою країною. Скріпити й облаштувати її, консолідувати людей у подоланні кризових процесів, вибудові достойного життя таке завдання співмірне за своїми масштабами, складністю та доленосністю із звершеним у воєнні й повоєнні роки.
Забезпечуючи мир та спокій у своєму власному домі, український народ має право і підстави брати реальну участь та відігравати помітну роль у міжнародних справах. Причому діяти у цій сфері самостійно та гідно, а не підспівувати комусь і тим більше не слугувати тараном для реалізації чиєїсь волі.
Таке право і такі підстави дає Україні її всесвітньо визнаний внесок у розгром фашизму. Народ, який одним з перших прийняв на себе удар агресора, віч-на-віч зіткнувся з нелюдським обличчям війни, відчув на собі все, що вона принесла, повинен укласти наріжним каменем своєї зовнішньої політики прагнення жити у порозумінні, згоді і злагоді з усіма країнами, насамперед сусідніми, берегти і зміцнювати так довго і важко, з такими жертвами зведену конструкцію безпеки в Європі та світі.
Нашій державі, нашому суспільству ці завдання до снаги що підтверджено і засвідчено історією.
Від усього серця вітаю дорогих ветеранів зі святом, на якому вони завжди головні, найбажаніші учасники та гості. Зичу щастя, бадьорості духу та всіляких гараздів у їхньому славному високолітті.
Бажаю всім вам, шановні співгромадяни, бути гідними спадкоємцями і продовжувачами подвигу покоління переможців, яким не перестає захоплюватися світ.
З добром і любов´ю
Володимир ЛИТВИН