Законопроектом (реєстр. №11029) пропонується внести до Господарського процесуального, Господарського та Цивільного кодексів України, а також до законів "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та "Про виконавче провадження" зміни, які спрямовані на уточнення наслідків визнання недійсними кредитних договорів, порядку прийняття плану санації боржника тощо.
Зокрема, Цивільний кодекс передбачається доповнити статтею 1057-1 про правові наслідки недійсності кредитного договору. Статтею передбачено, що:
"1. У разі визнання недійсним кредитного договору суд за заявою сторони в обов’язковому порядку застосовує наслідки недійсності правочину, передбачені частиною першою статті 216 цього Кодексу, та визначає грошову суму, яка має бути повернута кредитодавцю.
2. Визнаючи недійсним кредитний договір, у якому виконання зобов’язання позичальника забезпечено заставою майна позичальника або поручителя, суд за заявою кредитодавця накладає на таке майно арешт.
3. Арешт з майна підлягає зняттю, якщо протягом 30 днів з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання недійсним кредитного договору кошти у розмірі, визначеному судом, будуть повернуті кредитодавцю. Якщо у зазначений строк зобов’язання повернути кошти не виконано, кредитодавець має право звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на арештоване майно.
4. Арешт на майно, накладений відповідно до частини другої цієї статті, підлягає зняттю після виконання зобов’язання повернути кредитодавцю кошти у розмірі, визначеному судом.
5. Визнаючи недійсним договір застави, який забезпечував виконання зобов’язання позичальника за кредитним договором, суд за заявою кредитодавця накладає арешт на майно, яке було предметом застави. Такий арешт підлягає зняттю після виконання зобов’язання повернути кредитодавцю кошти за кредитним договором, а у разі визнання кредитного договору недійсним - після виконання зобов’язання повернути кредитодавцю кошти у розмірі, визначеному судом відповідно до частини першої цієї статті.
6. Положення частин другої - п’ятої цієї статті застосовуються, якщо позичальником є юридична особа або фізична особа - підприємець".
Закон "Про виконавче провадження" доповнюється положенням, згідно із яким "під час проведення опису майна боржника - юридичної особи та накладення арешту на нього державний виконавець також використовує відомості щодо належного боржнику майна за даними бухгалтерського обліку. Під час прийняття державним виконавцем постанови про арешт майна боржника арешт поширюється на усі поточні рахунки боржника, в тому числі ті, що будуть відкриті боржником після винесення державним виконавцем постанови про арешт майна".