У додатках до листа Президенту України щодо Закону України про засади державної мовної політики В.Литвин зазначає, що при опрацюванні тексту цього Закону у редакції, яка була запропонована до першого читання, виявлено  неузгодженості та окремі неточності між його положеннями та похідні неузгодженості з іншими законами України, які потребують усунення в порядку, встановленому статтею 131 Регламенту Верховної Ради України.

Керівник парламенту нагадує, що держава шляхом ратифікації Європейської хартії регіональних мов або мов меншин взяла на себе зобов’язання щодо використання в Україні регіональних мов та мов меншин. «Водночас, Закон передбачає делегування органам місцевого самоврядування повноважень держави щодо виконання міжнародно-правових зобов’язань України в частині вільного використання мов у суспільному житті», - зазначає В.Литвин.

За таких обставин, зазначається у документі, відповідно до частини третьої статті 143 Конституції України держава має забезпечити фінансування здійснення органами місцевого самоврядування делегованих повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України.

Проте текст Закону не містить положень щодо фінансування відповідних делегованих повноважень. Відтак, всупереч статті 143 Конституції України між пунктом 1 Розділу Х «Прикінцеві положення» Закону в частині набрання чинності цим Законом (з дня його опублікування) та відповідними положеннями щодо фінансування делегованих повноважень органів місцевого самоврядування виникає неузгодженість.

Крім того, частина друга статті 7 визначає перелік мов, щодо захисту яких органи місцевого самоврядування за цим Законом прийматимуть відповідні рішення. Проте вказаний перелік є іншим від ратифікованого Україною (стаття 2 Закону про ратифікацію) у контексті Європейської хартії переліку мов національних меншин, що з огляду на пункт 1 Розділу Х «Прикінцеві положення» Закону призведе до колізії зазначених норм.

Враховуючи необхідність комплексного та системного регулювання питань, пов’язаних з усуненням неузгодженостей у тексті Закону, дотриманням вимог статті 143 Конституції України та статті 27 Бюджетного кодексу України, уточненням переліку регіональних мов, щодо розвитку яких в Україні будуть запроваджуватись спеціальні заходи, пункт 1 Розділу Х «Прикінцеві положення» Закону пропонується викласти у такій редакції:

«1. Цей Закон набирає чинності з дня набрання чинності законом України про внесення змін до Закону України «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин» щодо встановлення диференційованого застосування положень Європейської хартії регіональних мов або мов меншин до мов, на які вона розповсюджується в Україні».

Відповідно до частини п’ятої статті 6 жодне положення цього Закону не може тлумачитися як таке, що спрямоване на звуження сфери використання державної мови.

Відповідні принципи та цілі містяться і у статтях 2, 5 та 7 цього Закону, згідно з якими «державна мовна політика в Україні має своїм завданням регулювання суспільних відносин у сфері всебічного розвитку і вживання української мови як державної».

Проте, положення значної кількості статей щодо сфери використання державної мови не узгоджується із заявленими принципами та цілями Закону.

У зв’язку з цим:

- у частині першій статті 10 Закону слова «російською та іншими регіональними мовами або мовами меншин» пропонується замінити словами «а також регіональними мовами або мовами меншин у випадках, передбачених законом».

у частині другій статті 10 Закону слова «державною мовою або цією регіональною мовою» пропонується замінити словами «державною мовою, а також цією регіональною мовою»;

- у частині першій статті 20 Закону слова «в обсязі достатньому для інтеграції в українське суспільство» пропонується вилучити;

- друге речення частини другої статті 20 Закону пропонується викласти у такій редакції: «Це право забезпечується шляхом вивчення української мови, регіональних мов та мов меншин у дошкільних, позашкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих державних та комунальних навчальних закладах в обсягах, визначених державними стандартами освіти»;

- друге речення частини сьомої статті 20 Закону пропонується викласти у такій редакції: «Об’єм вивчення регіональних мов або мов меншин встановлюється відповідно до законодавства про освіту з урахуванням пропозицій органів місцевого самоврядування щодо поширеності цих мов на відповідній території»;

- частину восьму статті 20 Закону пропонується доповнити словами «відповідно до державних стандартів освіти»;

- друге речення частини дев’ятої статті 20 Закону пропонується вилучити;

- у частині десятій статті 20 Закону слова «за бажанням абітурієнта» пропонується вилучити;

- у частині четвертій статті 23 Закону слова «державною мовою або регіональними мовами» пропонується замінити словами «державною мовою, а

також регіональними мовами».

Абзац другий статті 1 Закону, відповідно до якого вживання державної мови передбачається обов'язковим, зокрема, у державних закладах освіти, не узгоджується з пунктом 5 частини другої статті 5,  частиною другою статті 20 Закону, згідно з якими право отримання освіти державною мовою гарантується у державних і комунальних навчальних закладах.

У зв’язку з цим, в абзаці другому статті 1 Закону слова «державних закладах освіти» пропонується замінити словами «державних та комунальних закладах освіти».

Положення абзацу другого частини першої статті 4 Закону є суперечливими, оскільки, з однієї сторони, встановлюють, що  виключно цим Законом визначається порядок застосування мов в Україні, а з іншої - передбачають можливість визначення особливостей використання мов у різних сферах суспільного життя іншими правовими актами.

У зв’язку з цим, в абзаці другому частини першої статті 4 Закону слова «з норм якого мають виходити інші правові акти, що визначають особливості використання мов в різних сферах суспільного життя» пропонується вилучити.

Частина перша статті 10, частина п’ята статті 11, частини перша та третя статті 18, частина перша статті 22, частина третя 28 та підпункт 25 пункту 1 Розділу ХІ «Перехідні положення» Закону передбачають переваги у застосуванні у різних сферах суспільного життя саме для російської мови, надання їй спеціального статусу (поряд з іншими регіональними мовами або мовами меншин), що не узгоджується з принципами мовної політики (зокрема, рівності всіх регіональних мов або мов меншин України, які вживаються в межах її території), закладеними статтею 5 та частиною першою статті 7 цього ж Закону.

У зв’язку з цим, у частині першій статті 10, частині п’ятій статті 11, частинах першій та третій статті 18, частині першій статті 22, частині третій 28 та підпункті 25 пункту 1 Розділу ХІ «Перехідні положення» Закону слово «російська» в усіх відмінках пропонується вилучити.

Посилання у тексті Закону на «частину третю статті 8 цього Закону» пропонується замінити посиланням на «частину третю статті 7 цього Закону».

Розділ ХІ «Перехідні положення» Закону містить положення щодо внесення змін до:

- Кримінально-процесуального кодексу України, який втрачає чинність 19 листопада 2012 року у зв’язку з прийняттям нового Кримінального процесуального кодексу України;

- Закону України «Про органи реєстрації актів громадянського стану», який втратив чинність на підставі Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»;

- Закону України «Про адвокатуру», який втратить чинність у випадку набрання чинності закону про адвокатуру та адвокатську діяльність, що прийнятий Верховною Радою України 5 липня 2012 року.

У зв’язку з цим, підпункти 9, 11 та 20 пункту 1 Розділу ХІ «Перехідні положення» Закону пропонується вилучити.

Порівняльна таблиця додається.