Зокрема, Комітет визнав таким, що не суперечить праву ЄС, зобов’язанням в рамках Ради Європи та іншим міжнародно-правовим зобов’язанням України, проект закону про внесення змін до Закону "Про судоустрій і статус суддів" та Кодексу України про адміністративні правопорушення (щодо забезпечення конституційного права на судовий захист) (реєстр.№9487), який передбачає запровадження процедури апеляційного та касаційного оскарження рішень, винесених стосовно ряду категорій адміністративних правопорушень.
Комітет зауважив, що, зважаючи на зміст передбачених проектом правил, при його аналізі до уваги слід взяти Європейську Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод.
На думку експертів, зміни, які проектом пропонується внести до положень національного законодавства, стосуються декількох аспектів процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення. Загалом проект передбачає: визнання за вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних та кримінальних справ компетенції діяти в якості суду касаційної інстанції при розгляді (перегляді) справ про певні категорії адміністративних правопорушень; визначення видів адміністративних правопорушень, винесені в яких рішення можуть бути оскаржені в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ та запровадження процедури здійснення такого оскарження; модифікацію існуючої процедури апеляційного оскарження та перегляду рішень суду (постанов), винесених у справах про вчинення адміністративних правопорушень.
Варто зазначити, підкреслили члени Комітету, що передбачені проектом зміни головним чином полягають у введенні процедури касаційного оскарження рішень (постанов), винесених судами України при розгляді справ про вчинення адміністративних правопорушень. В цьому полягає найбільш принципова новизна та відмінність запропонованої проектом системи розгляду справ про адміністративні правопорушення від тієї, якою оперує чинна редакція КУАП, що припускає лише можливість апеляційного оскарження рішень, винесених у справах про адміністративні правопорушення, однак не припускає можливості їх касаційного оскарження.
Аналіз запропонованої проектом процедури оскарження судових рішень, винесених у справах про вчинення адміністративних правопорушень, на думку експертів, варто зосередити навколо правил Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року. В структурі Конвенції питання гарантій справедливого судового розгляду безпосередньо підпадають під дію Статті 6 Конвенції. Питання оскарження судових рішень міститься в статті 2 Протоколу 7 до Конвенції, згідно з якою на державу покладається обов'язок надання особі можливості "оскаржити" рішення винесене проти неї судом.
Водночас, Конвенція не вимагає запровадження процедури касаційного оскарження судових рішень, винесених у справах про адміністративні правопорушення. Сама по собі Конвенція містить лише певні мінімальні гарантії захисту прав особи, і вона жодною мірою не забороняє державі запроваджувати, на національному рівні, більш високі стандарти захисту таких прав.
Таким чином, наголошується у висновку Комітету, передбачене проектом запровадження процедури касаційного оскарження не суперечитиме принципам Конвенції, оскільки сприятиме посиленню рівня захисту права особи на належне та справедливе судочинство у справах, пов'язаних з вчиненням адміністративних правопорушень.
Також Комітет визнав таким, що не суперечить праву Європейського Союзу, проекту закону про внесення змін до Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" щодо вдосконалення діяльності Фонду та встановлення мінімальної суми граничного розміру відшкодування вкладів" (реєстр.№10520), розроблений з метою захисту прав споживачів фінансових послуг.
Комітет зазначив, що за предметом правового регулювання законопроект належить до сфери фінансових послуг, правовідносини якої регулюються
Директивою 94/19/ЄЕС Європейського Парламенту та Ради щодо схем гарантування депозитів; Рекомендацією 87/63/ЄЕС Європейської Комісії щодо впровадження схем гарантування депозитів в Співтоваристві; Першою Директивою Ради 77/780/ЄЕС про координацію законів, регламентів і адміністративних положень, що стосується прийняття й здійснення діяльності кредитними інституціями; Директивою Ради 92/16/ЄЕС, яка вносить зміни до Директиви 89/299/ЄЕС щодо особистих фондів кредитних інституцій; Директивою Ради 89/299/ЄЕС щодо особистих фондів кредитних інституцій; Директивою 2009/14/ЄС Європейського Парламенту та Ради, яка вносить зміни до Директиви 94/19/ЕС щодо схем гарантування депозитів стосовно охоплення ризиків та затримки виплачувань.
Комітет дійшов висновку, що законопроект не суперечить положенням зазначених міжнародних документів.