Законодавчий акт визначає правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їх прав на соціальний захист від безробіття.
Згідно із документом, "відносини у сфері зайнятості населення регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, Господарським та Цивільним кодексами України, Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", іншими актами законодавства".
Законом встановлено, що "до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою".
Документом також встановлено, що "до зайнятого населення не належать іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні і зайнятість яких пов'язана із забезпеченням діяльності іноземних посольств і місій або виконанням своїх професійних чи трудових обов'язків перед роботодавцем - нерезидентом".
Згідно із законом, "державна політика зайнятості населення базується на таких основних принципах:
пріоритетності забезпечення повної, продуктивної та вільно обраної зайнятості в процесі реалізації активної соціально-економічної політики держави;
відповідальності держави за формування та реалізацію політики у сфері зайнятості населення;
забезпечення рівних можливостей населення, у реалізації конституційного права на працю;
сприяння ефективному використанню трудового потенціалу та забезпечення соціального захисту населення від безробіття".
Законом визначено центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції. Згідно із документом, "діяльність центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, спрямовується і координується Міністром - керівником центрального органу виконавчої влади у сфері соціальної політики".
Законодавчим актом визначені заходи щодо сприяння зайнятості населення.
З метою стимулювання зайнятості населення документом запроваджуються наступні механізми:
компенсаційні виплати, пов'язані з витратами із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування для роботодавців при працевлаштуванні громадян, які недостатньо конкурентоспроможні на ринку праці, та суб'єктів малого підприємництва за умови створення нових робочих місць та працевлаштування на них безробітних;
зменшення розміру єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування для роботодавців, які протягом року забезпечували створення робочих місць та забезпечували виплату заробітної плати;
стажування з відкриттям трудової книжки для студентів денної форми навчання професійно-технічних училищ та вищих навчальних закладів;
навчання безробітних інтегрованим робітничим професіям;
професійне навчання безробітних на замовлення роботодавця під конкретне робоче місце або для самозайнятості особи;
надання "стартових виплат" молодим працівникам, які погодилися працювати у сільській місцевості;
отримання "ваучера" на професійне навчання для осіб віком від 45 років за умови страхового стажу більше 15 років.
Документом приведено у відповідність до європейських стандартів діяльність суб'єктів господарської діяльності, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, а також врегульовано питання найму працівників цими інституціями для виконання роботи в іншого роботодавця та розширені повноваження місцевих державних адміністрацій в галузі зайнятості населення, праці та заробітної плати тощо.
Відповідний законопроект зареєстровано за №10497-1.