«Всі політичні сили практично єдині в тому, що найперше, яких змін має зазнати Конституція – це місцеве самоврядування і розподіл влади на місцях», - заявив Перший заступник Голови Верховної Ради України Адам Мартинюк в ефірі програми «Про головне» на Першому національному телеканалі.
«За діючою Конституцією на місцевому рівні залишається двовладдя, бо є всенародно обрані громадами ради, є представницькі органи і, разом з тим, відповідно до Конституції є районні та обласні державні адміністрації, які, по суті є вищими, ніж ради, за своїми повноваженнями, а точніше можливостями, бо у них є адміністративний і фінансовий ресурси», - пояснив свою думку А.Мартинюк.
«Напевно буде розв’язано таким чином, що на рівні районів зникне такий орган, як районні державні адміністрації і, дійсно, будуть обрані ради, які формуватимуть виконкоми і виконкоми виконуватимуть ті функції, які сьогодні беруть на себе районні державні адміністрації», - спрогнозував політик. При цьому, вважає він, «якщо залишати обласні державні адміністрації, то залишати на такому рівні, як у Франції – префекти. Тобто, щоб керівні функції виконувала обрана обласна рада і її виконавчий комітет», а гарантом дотримання на місцях прав і свобод буде за дорученням Президента його повноважний представник.
Відповідаючи на запитання, чи розглядатиметься Конституційною Асамблеєю розподіл повноважень між гілками влади і чи чекати зміни форми правління в країні, А.Мартинюк зауважив: «На моє переконання сьогодні, мабуть, немає в державі жодної людини, яка б знала, чим закінчиться робота Конституційної Асамблеї, тобто, які вони внесуть пропозиції. Про це можна судити і з виступу Президента на першому засіданні цього дорадчого органу. Він не ставив питання державного устрою. Ми вже за ці 20 років незалежності спробували різні форми. І поки що не маємо можливості сказати твердо, чи зупинимось на нині існуючій президентсько-парламентській формі, чи повернемося до парламентсько-президентської, яка існувала, чи знову будуть якісь інші моделі. Ось в чому, нажаль, і проблема нашого суспільного устрою, і проблема конституційних змін. Ми кожного разу шукаємо щось нове, або повертаємось до старого. А треба мінімум два-три десятиліття пожити в усталеній системі». Проте, наголосив А.Мартинюк, «яку б ми хорошу Конституцію не написали, кого б ми за зразок не взяли, наша головна біда і проблема полягає в тому, що ми не дотримуємося цього Основного закону з одного боку, а з другого – кожен ці положення трактує так, як йому вигідно за допомогою, в тому числі, і Конституційного суду».
Коментуючи в цьому контексті дотримання соціальних прав, А.Мартинюк підкреслив: «Тут є проблема – є права, але немає можливостей та фінансового забезпечення їх реалізації. Через це виникає протиріччя. Коли ми говоримо про права і свободи громадян, - вони досить гарні і красиві, але немає механізмів їхньої реалізації. Які б добрі і гарні права не були, треба піднімати і розвивати економіку. Без матеріального забезпечення ці права залишаться лише на папері».
Торкаючись роботи Конституційної Асамблеї А.Мартинюк зазначив, що це та площадка, де всі політичні сили мають можливість дискутувати з найгостріших питань. Проте він висловив здивування, що представники опозиції відмовилися брати участь у цьому дорадчому органі.
Відповідаючи на запитання, хто ухвалюватиме новий текст Основного закону, А.Мартинюк пояснив: «Є чіткі правила, встановлені ХІІІ розділом Конституції. Якщо текст змінюється, а його змінити без Верховної Ради України неможливо у конституційний спосіб, тут єдиний варіант – якщо не буде змін до Першого розділу - «Загальні засади», до Третього розділу - «Вибори. Референдум» і до Тринадцятого - «Внесення змін до Конституції України», то зміни ухвалюються 226-ма голосами на одній сесії, і не менше 300 голосів на наступній. Якщо будуть внесені зміни до розділів: І, ІІІ та ХІІІ, то треба 300 голосів одразу і після того, як це прийме сесія, треба виносити на затвердження народним референдумом. Тобто уже після рішення Верховної Ради України повинен відбутися ще й референдум. Якщо він затвердить рішення Верховної Ради України, воно є остаточним, якщо не затвердить – зміни до Конституції не відбулися. Інколи дехто поспішає, мовляв, треба до внесення змін провести референдум. Конституція це дозволяє, але якщо перед тим провести референдум, то він буде носити лише дорадчий характер».