Законопроектом (реєстр. №9088) пропонується внести зміни до Господарського та Цивільного кодексів України, законів "Про іпотеку", "Про захист прав споживачів", "Про заставу", які спрямовані на вдосконалення регулювання кредитних відносин, у тому числі забезпечення їх виконання.
Під час обговорення члени Комітету акцентували увагу на висновку Головного науково-експертного управління Верховної Ради. Насамперед, експерти звернули увагу на те, що назва проекту не відповідає його змісту, оскільки у ньому регулюються питання захисту прав всіх категорій боржників у кредитних зобов‘язаннях, а не лише споживачів фінансових послуг.
Управління, зокрема, не підтримує надання заставодавцю права на викуп предмета застави, яким забезпечено зобов’язання за кредитним договором, що пропонується у частині другій ст. 10562, якою доповнюється Цивільний кодекс України, змінах до законів "Про іпотеку" та "Про заставу". Експерти зазначають, що у цьому випадку предметом викупу виступає майно, яке належить самому заставодавцю (якщо він не є майновим поручителем), тобто він буде укладати договір купівлі-продажу сам з собою, що не відповідає природі такого договору. Крім цього, слід врахувати, що реалізація предмету застави відбувається лише у випадку невиконання боржником основного зобов‘язання, яке забезпечено цим предметом. За цих умов з точки зору нормального цивільного обігу заставодавець, який має гроші на викуп предмету заставу, має спрямувати їх на виконання основного зобов‘язання, оскільки це означатиме припинення застави та зняття з предмету застави обмежень щодо розпорядження ним.
З точки зору забезпечення прав кредитора Управлінням також не підтримується вилучення з ст. 591 ЦК частини 4, згідно з якою у випадку, якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника. Експерти зазначають, що чинна редакція цієї статті дозволяє встановлювати виключення з цього правила як договором, так і законом.
Крім того, у проекті пропонується визначити істотні умови кредитного договору шляхом внесення відповідних змін до частини 2 ст. 345 Господарського кодексу та ст. 1054 Цивільного кодексу. Однак, з точки зору законодавчої техніки, одне і те ж питання не може регулюватися в двох різних законодавчих актах, оскільки крім зайвого подвоєння нормативного матеріалу, це може призвести до виникнення неузгодженостей між відповідними законодавчими актами. Тому експерти пропонують обмежитися визначенням істотних умов кредитного договору лише у ст. 1054 ЦК, доповнивши проект виключенням з ст. 345 ГК частини 2.
Під час обговорення до законопроекту було висловлено й інші зауваження.