Однією з важливих складових культурної спадщини України є пам'ятки археології, вважають члени Комітету. Проте, в якості об'єктів культури вони можуть постати лише після їх виявлення шляхом розкопок за науковою методикою з наступною відповідною культурно-історичною інтерпретацією та введенням в науковий обіг вченими-археологами. Цим повинна визначатися вага науковців у державній політиці щодо охорони та використання археологічної спадщини.
Поданий законопроект спрямований змінити порядок видачі дозвільних документів на ведення будівельних, земляних та інших робіт в межах зон охорони пам‘яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України. Йдеться, зокрема, про необхідність попереднього погодження на проведення таких робіт з Інститутом археології Національної академії наук України та наділення цього інституту правом видання кваліфікаційного документа – "Відкритого листа" – з наступним прийманням до його наукового архіву звітів та їх рецензуванням. Також відновлюється право погодження відведення земельних ділянок під будівництво в зонах археологічних пам'яток.
У законопроекті, наголошувалося на засіданні Комітету, робиться спроба усунути кваліфікаційні ради, які є колегіальним незалежним органом і відповідають за фаховий рівень виконавців робіт, від участі у видачі дозволів на проведення археологічних розвідок та розкопок, а також монополізувати право видання дозвільних документів на проведення робіт в пам‘яткоохоронних зонах, археологічні розвідки та розкопки однією установою – Інститутом археології НАНУ. Ця законодавча ініціатива значно звужує коло експертів-археологів, а також можливості інших установ (наукових, вищих навчальних закладів, громадських організацій) бути причетними до комплексу робіт, пов‘язаних з виявленням, охороною і збереженням пам‘яток історії та культури.