Прийнято в цілому закони:

Кримінальний процесуальний кодекс України 

Згідно з документом, "порядок кримінального провадження на території України визначається виключно кримінальним процесуальним законодавством".

Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України, практики Європейського Суду з прав людини.

Завданнями кримінального провадження є забезпечення відшкодування шкоди, завданої злочином, у тому числі за рахунок держави, захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожен, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Кодексом визначено, що "кримінальне провадження на території України здійснюється з підстав та в порядку, передбачених цим Кодексом, незалежно від місця вчинення кримінального правопорушення".

Кримінальне провадження за правилами цього Кодексу здійснюється щодо будь-якої особи, крім випадку, передбаченого частиною другою 6-ї статті.

Згідно з Кодексом, "зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, належать:

1) верховенство права;

2) законність;

3) рівність учасників судового провадження перед законом і судом;

4) повага до людської гідності;

5) забезпечення права на свободу та особисту недоторканність;

6) недоторканність житла чи іншого володіння особи;

7) таємниця спілкування;

8) невтручання у приватне життя;

9) недоторканність права власності;

10) презумпція невинуватості;

11) свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім'ї;

12) заборона двічі притягувати до кримінальної відповідальності за одне і те саме правопорушення;

13) забезпечення права на захист;

14) доступ до правосуддя;

15) змагальність;

16) безпосередність дослідження показань, речей і документів;

17) забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності;

18) публічність;

19) диспозитивність;

20) гласність і відкритість судового розгляду та його повне фіксування технічними засобами;

21) розумність строків провадження у кримінальній справі;

22) мова, якою здійснюється кримінального провадження;

23) забезпечення доведеності вини;

24) підтримання державного обвинувачення в суді прокурором;

25) обов'язковість рішень суду.

Порушення загальних засад кримінального процесу є безумовною підставою для визнання прийнятого рішення або проведеної процесуальної дії незаконними, а отриманої інформації - такою, що не має доказового значення".

Кодекс передбачає, що "кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини".

Кодексом встановлено: "під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень".

Згідно із Кодексом, "закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати цьому Кодексу. При здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить цьому Кодексу".

Крім того, документом: ліквідовується можливість повернення справи на додаткове розслідування; скасовується інститут порушення кримінальної справи; терміни проведення слідства обмежуються 6 або 12 місяцями в залежності від тяжкості злочину; запроваджується такий запобіжний захід як домашній арешт; всі процесуальні (оперативно-розшукові та слідчі) дії зможуть проводитися тільки після початку кримінального провадження у справі; виключно за рішенням слідчого судді обирається запобіжний захід і продовжується його термін тощо; вводиться можливість угоди з правосуддям - між обвинуваченням і захистом, а також потерпілою стороною.

Для усунення тиску на суд КПК передбачено, що прокурор буде направляти до суду не кримінальну справу, а реєстр матеріалів кримінального провадження, який буде містити номер та найменування процесуальної дії, проведеної в ході досудового розслідування, а також час її проведення, реквізити процесуальних рішень, прийнятих в ході розслідування, дату і термін застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Обвинувачений і його захисник також матимуть право подавати до суду свої матеріали.

Суд буде робити свої висновки виключно на тих свідченнях, які він отримав від сторін кримінального провадження, або які були надані слідчому судді в судовому засіданні під час досудового розслідування.

Згідно із процедурою кримінального провадження процесуальне керівництво розслідуванням здійснюватиме прокурор, який даватиме доручення слідчим (співробітникам органів внутрішніх справ, Служби безпеки України, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства) та прийматиме або погоджуватиме ключові процесуальні рішення (повідомлення особі про підозру, звернення з клопотаннями до слідчого судді, складення обвинувального акта тощо).

Крім того, функцію з представництва державного обвинувачення у суді по конкретній справі передбачається покласти саме на того прокурора, який здійснював нагляд за дотриманням законів органами, що проводили досудове розслідування.

Також документом об'єднані нині відокремлені стадії дізнання та досудового слідства в одну - досудове розслідування, яке розпочинатиметься з моменту надходження інформації про вчинений злочин до правоохоронних органів і яка обов'язково вноситься до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Кодексом встановлюється, що оперативно-розшукова діяльність, пов'язана з розслідуванням злочину, та слідство здійснюватимуться в рамках єдиного процесу розслідування, а всі процесуальні дії (оперативно-розшукові та слідчі дії) зможуть проводитись лише після початку кримінального провадження у справі.

Виключно за рішенням слідчого судді здійснюватиметься: обрання запобіжних заходів та продовження їх строків; негласні слідчі дії, що обмежують конституційні права осіб; накладення арешту на майно; примусовий привід; накладення грошового стягнення за невиконання процесуальних обов'язків; відсторонення від посади тощо.

Документом встановлюється застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою як виняток. Для його застосування сторона обвинувачення повинна довести у суді, що інші запобіжні заходи не зможуть забезпечити належної поведінки підозрюваного. У якості альтернативи запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою розширено можливості для застосування інших заходів, система яких істотно вдосконалена.

Кодексом також скорочуються процесуальні строки, насамперед шляхом дебюрократизації кримінального процесу, яка передбачає: усунення необхідності складення багатьох "формальних" документів, широке застосування технічних засобів для проведення окремих процесуальних дій (наприклад, допит у режимі відеоконференції), запровадження спрощених видів провадження, скасування інституту додаткового розслідування, позбавлення судів першої інстанції повноважень визначати подальшу долю апеляційних скарг, суттєве обмеження підстав для призначення нового розгляду у суді першої інстанції за результатом апеляційного перегляду тощо.

З метою унеможливлення випадків отримання доказів шляхом порушення конституційних прав громадян КПК встановлюється чіткий перелік негласних слідчих дій, а також порядок їх здійснення. При цьому передбачено, що всі негласні слідчі дії, пов'язані з обмеженням конституційних прав громадян, можуть здійснюватися при розслідуванні лише тяжких або особливо тяжких злочинів. Крім того, більшість негласних слідчих дій можуть провадитися виключно на підставі ухвали суду за клопотанням слідчого, прокурора, в якому вони зобов'язані обґрунтувати неможливість отримання відомостей про злочин та особу, яка його вчинила, в інший спосіб.

КПК містить положення, якими буде забезпечено ефективний та оперативний розгляд кримінальних справ, а саме: вводиться спрощена форма розслідування та судового розгляду кримінальних проступків.

КПК запроваджується кримінальне провадження на підставі угод. Тобто, передбачена можливість укладення угоди між прокурором та обвинувачуваним про визнання винуватості та угоди про примирення між потерпілим та обвинувачуваним, що дасть змогу скоротити час кримінального провадження, оскільки одразу після досягнення угоди провадження невідкладно надсилається до суду для її затвердження.

Кодексом суттєво розширено кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення. Провадження по цій категорії може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого. Відмова потерпілого, його представника від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення. При цьому, передбачено досить широке коло складів злочинів, щодо яких застосовується приватне обвинувачення, використовуючи як критерій для їх виокремлення той факт, що такі злочини в основному завдають шкоди переважно приватним інтересам особи і не заподіюють безпосередньої шкоди державі.

Окремим законодавчим актом внесено зміни до низки законів з метою приведення у відповідність з цим Кодексом.

Відповідний проект зареєстровано за №9700.

"Про внесення змін до Закону України "Про трубопровідний транспорт" (щодо реформування нафтогазового комплексу) 

Відповідно до документа, реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) державних підприємств, дочірніх підприємств Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", що провадять діяльність з транспортування магістральними трубопроводами і зберігання у підземних газосховищах, та Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів виключно з метою та на виконання зобов?язань, взятих Україною відповідно до Закону "Про ратифікацію Протоколу про приєднання України до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства".

Законом також забороняється приватизація державних підприємств, дочірніх підприємств Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", що провадять діяльність з транспортування магістральними трубопроводами і зберігання у підземних газосховищах, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", а також підприємств, установ, організацій, утворених внаслідок їх реорганізації.

Документ містить також норму, відповідно до якої відчуження основних фондів, акцій та часток у статутному капіталі державних підприємств, що провадять діяльність з транспортування магістральними трубопроводами і зберігання у підземних газосховищах, а також підприємств, установ, організацій, утворених внаслідок їх реорганізації, передача їх з балансу на баланс, у концесію, оренду, лізинг, заставу, управління, до статутного фонду інших юридичних осіб, вчинення інших правочинів, що можуть призвести до відчуження основних фондів, акцій та часток у статутному капіталі цих підприємств, а також основних фондів та акцій Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", дочірніх та заснованих нею підприємств, забороняється, крім випадків, коли результатом таких дій є: передача основних фондів, акцій та часток у статутному капіталі таких підприємств виключно державному підприємству або акціонерному товариству, 100 відсотків акцій якого перебуває в державній власності України; створення державних підприємств або акціонерних товариств, 100 відсотків акцій та часток у статутному капіталі яких перебуває в державній власності України.

Згідно із законом, не може бути порушено справу про банкрутство щодо державних підприємств, які провадять діяльність з транспортування магістральними трубопроводами і зберігання у підземних газосховищах, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", дочірніх та заснованих нею підприємств, а також підприємств, утворених внаслідок реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) державних підприємств, що провадять діяльність з транспортування магістральними трубопроводами і зберігання у підземних газосховищах, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", дочірніх та заснованих нею підприємств.

Відповідний законопроект, до якого внесено уточнення під час обговорення, зареєстровано за № 9429-1.

"Про внесення змін до Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" 

Законом внесено зміни до затвердженого Законом "Про перелік об?єктів права державної власності, що не підлягають приватизації"переліку об?єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані, згідно з додатком.

Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Відповідний законопроект зареєстровано за №9713.

"Про особливості приватизації вугледобувних підприємств" 

Закон визначає особливості правового, економічного та організаційного регулювання приватизації державного майна вугледобувних підприємств та особливості їх діяльності у післяприватизаційний період.

Зокрема, законом встановлено, що особливими умовами приватизації вугледобувних підприємств є:

продаж усіх акцій, що належать державі (без збереження у державній власності пакетів акцій) у статутних капіталах акціонерних товариств, утворених у процесі приватизації чи корпоратизації державних вугледобувних підприємств;

установлення на строк до трьох років з дня завершення приватизації мораторію на застосування процедури примусової реалізації майна об'єктів приватизації шляхом зупинення виконавчого провадження та мораторію на порушення справ про банкрутство вугледобувних підприємств, які поширюються лише на борги, що утворилися на момент завершення приватизації. Мораторій не застосовується щодо рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України, а також щодо рішень про стягнення заборгованості за електричну енергію і послуги з її передачі та розподілу;

переоформлення на покупця (інвестора) об?єкта приватизації діючих спеціальних дозволів на видобування корисних копалин без проведення аукціону.

Відповідний законопроект зареєстровано за №9412.

"Про внесення зміни до статті 2 Закону України "Про здійснення державних закупівель" (щодо закупівлі природного газу) 

Законом встановлено не поширювати дію Закону "Про здійснення державних закупівель" на випадки, коли предметом закупівлі є "природний газ; послуги з його транспортування (у тому числі переміщення, фрахтування, страхування, зливу/наливу, інспекції кількості та якості), розподілу, постачання, зберігання; фінансові інструменти, операції з деривативами та управління ризиками, фінансові послуги, послуги бірж, аукціонів, систем електронних торгів та інші послуги, що застосовуються в міжнародній торговельній та фінансовій практиці під час закупівлі та реалізації природного газу, закупівля яких здійснюється суб?єктом, уповноваженим Кабінетом Міністрів України на формування ресурсу природного газу для споживачів України, у тому числі для потреб населення".

Відповідний законопроект зареєстровано за №10305.

"Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" (щодо вирішення соціальних питань) 

Закон розроблено урядом на виконання доручення Президента України від 15 березня 2012 року №1-1/598 щодо забезпечення послідовності впровадження державної соціальної політики стосовно підвищення стандартів життя, а також пункту 5 Прикінцевих положень Закону "Про Державний бюджет України на 2012 рік", згідно з яким Кабінету Міністрів за результатами оцінки виконання бюджету за два місяці 2012 року доручено внести пропозиції щодо джерел фінансового забезпечення реалізації інвестиційних та національних проектів.

Законом збільшено показники доходів і видатків державного бюджету на 33,3 млрд. грн., у тому числі по загальному фонду - на 28,7 млрд. грн. та по спеціальному фонду - на 4,6 млрд. грн. Крім того, граничний обсяг надання державних гарантій збільшено на 10 млрд. грн. (до 15 млрд. грн.) з уточненням редакції відповідних напрямів.

Доходи загального фонду державного бюджету збільшено на 10%, зокрема, за такими показниками: податок на додану вартість - на 16,9 млрд. грн. (в т.ч. з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) - на 2,9 млрд. грн. і з ввезених на територію України товарів - на 14 млрд. грн.); податок на прибуток підприємств - на 3,4 млрд. грн.; плата за надання адміністративних послуг - на 1,8 млрд. грн.

Окрім того, враховано додаткові надходження в розмірі 6 млрд. грн. від сплати премії за укладання угод про розподіл продукції, включаючи ділянки надр у межах континентального шельфу Чорного моря.

Додаткові надходження державного бюджету спрямовано, насамперед, на впровадження нових соціальних ініціатив, визначених Президентом України, - 18,2 млрд. грн. З них: покращення пенсійного забезпечення - 9,1 млрд грн. (для перерахунку пенсій громадян, які вийшли на пенсію до 2008 року; підвищення до 42% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб доплати до пенсій членам сімей померлих інвалідів війни; підвищення доплати до пенсій для учасників війни, нагороджених медалями, з 15% до 20% та учасникам війни без нагород - з 10% до 15% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб; поетапного підвищення до кінця року розміру пенсій військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу, які залишили службу); виплати громадянам компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень, поміщених до 2 січня 1992 р. в установи Ощадного банку СРСР, що діяли на території України - 6,2 млрд. грн.; функціонування механізму здешевлення вартості іпотечних кредитів для забезпечення доступним житлом громадян, які потребують поліпшення житлових умов, - 1 млрд. грн.; збільшення видатків на заходи щодо створення мережі регіональних перинатальних центрів з інноваційними технологіями та сучасним обладнанням - 0,3 млрд. грн.; підвищення розміру щорічної разової грошової допомоги, що виплачується у 2012 році (інвалідам війни І групи - до 2200 грн., II групи - до 1920 грн., III групи - до 1720 грн.) - 150,7 млн. грн.; підвищення рівня забезпечення прожиткового мінімуму для інвалідів і пенсіонерів (з 80% до 100%), для дітей (з 50% до 75%) - 0,6 млрд. грн.

Водночас, збільшено трансферти місцевим бюджетам - на 9,3 млрд. грн. З них передбачено: додаткові дотації на оплату праці працівників бюджетних установ у сумі 1,5 млрд. грн. та на стимулювання місцевих органів влади за перевиконання річних розрахункових обсягів податку на прибуток підприємств та акцизного податку у сумі 1 млрд. грн.; субвенцію на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення у сумі 4,6 млрд. грн. у спеціальному фонді державного бюджету за рахунок надходжень відповідних джерел, передбачених у законопроекті (нові пункти 34-38 статті 4 Закону); субвенцію на соціально-економічний розвиток у сумі 0,7 млрд. грн.; додаткову дотацію на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів для бюджету міста Києва у сумі 0,2 млрд. грн.

Окрім того, збільшено інші видатки загального фонду державного бюджету, зокрема: державні капітальні видатки, що розподіляються Кабінетом Міністрів - на 0,99 млрд. грн.; здійснення м. Києвом функцій столиці - на 1 млрд. грн.; державна підтримка вугледобувних підприємств на часткове покриття витрат із собівартості готової товарної вугільної продукції (для підвищення заробітної плати шахтарям) - на 1,2 млрд. грн.; розвиток мінерально-сировинної бази - на 0,8 млрд. грн.; державний фонд регіонального розвитку - на 0,5 млрд. грн.; підготовку та проведення виборів народних депутатів України - на 0,4 млрд. грн.

Закон ухвалено з урахуванням рекомендацій Комітету з питань бюджету.

Відповідний законопроект зареєстровано за №10317.

Законопроект про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо впорядкування податкового декларування) прийнято за основу.

Прийнято Постанову "Про План заходів щодо реалізації положень Висновку № 190 (1995) Парламентської асамблеї Ради Європи "Заявка України на вступ до Ради Європи" та Резолюції № 1862 (2012) Парламентської асамблеї Ради Європи "Функціонування демократичних інституцій в Україні"

Ухвалено також низку постанов щодо: призначення і звільнення суддів, кадрових та організаційних питань.

Проголошено 171 депутатський запит.

Низку проектів законодавчих документів відхилено.