Проектом (реєстр. №8491) пропонується вдосконалити порядок переоформлення ліцензії та забезпечити здійснення ефективного контролю за реалізацією алкогольних напоїв і тютюнових виробів, а також за надходженням плати за ліцензію до бюджету.
Загалом підтримуючі законодавчі пропозиції уряду, члени Комітету висловили низку зауважень до проекту.
Так, запропонована нова редакція частини сьомої статті 15 Закону "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (закон №481), у разі її прийняття, вважають парламентарії, призведе до непорозуміння у її застосуванні в частині визначення бюджету, який має вважатися "відповідним" для зараховування до нього плати за ліцензію.
За чинною редакцією цієї норми ця плата зараховується до місцевих бюджетів. Це ж передбачено і статтями 64 та 66 Бюджетного кодексу України. Крім того, в інших положеннях закону №481 (частина шістнадцята статті 15, частини третя та четверта статті 4, частина сьома статті 14) залишається норма про зарахування плати за інші ліцензії, які видаються відповідно до цього закону, саме до місцевих бюджетів.
За таких обставин, зазначали народні депутати, зазначена законодавча пропозиція підлягає виключенню як така, що не має практичного змісту та може призвести до множинності її трактування.
На думку членів Комітету, внесення взаємопов’язаних між собою змін до частин першої та восьмої статті 15 закону №481 призведе до ситуації, за якою суб’єкти господарювання, які отримали ліцензію на імпорт алкогольної продукції чи тютюнових виробів, будуть мати право реалізовувати таку продукцію українським споживачам без наявності ліцензії на оптову торгівлю (вартість такої ліцензії становить 500 000 грн.), як це передбачено чинною редакцією частини восьмої статті 15, а маючи лише ліцензію на роздрібну торгівлю (загальний розмір плати за таку ліцензію становить 8000 грн. для алкогольних напоїв на кожний ЕККА, 2000 грн. - для тютюнових виробів на кожне місце торгівлі, а для сіл і селищ - відповідно 500 і 250 грн.). Таким чином, у разі реалізації імпортованих алкогольних напоїв або тютюнових виробів виключно у роздрібній торгівлі імпортери будуть мати на це право при отриманні ліцензії лише на роздрібну торгівлю без необхідності отримування ліцензії на оптову торгівлю, а у разі реалізації імпортованих алкогольних напоїв або тютюнових виробів у оптовій і роздрібній торгівлі імпортери будуть мати на це право при отриманні ліцензії на оптову торгівлю і ліцензії на роздрібну торгівлю.
При цьому, для вітчизняних виробників цієї продукції, які отримали ліцензію на виробництво алкогольних напоїв або тютюнових виробів та здійснюють поставку цієї продукції суб’єктам господарювання оптової і роздрібної торгівлі та іншим українським споживачам, загальне правило щодо необхідності отримання ліцензії лише на оптову торгівлю (вартість 500 000 грн.) не змінюється.
Це призведе, наголошувалося на засіданні Комітету, до порушення правил конкуренції між вітчизняними виробниками та імпортерами, що за своєю суттю є порушенням принципу конкуренції, визначеного приписом частини другої статті 15 Конституції України, за яким держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Запровадження вказаної норми призведе до втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування, до яких відповідно до положень Бюджетного кодексу справляється плата за ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, які отримані імпортерами цих товарів, проте компенсаторів таких втрат законопроектом не передбачено.
За таких обставин, вважають члени Комітету, зазначені законодавчі пропозиції підлягають виключенню, як такі, що порушують конституційні принципи конкуренції в підприємницькій діяльності та призведуть до втрат місцевих бюджетів.
Крім того, на думку народних депутатів, не є обґрунтованою пропозиція нової редакції частини тридцятої статті 15 щодо збільшення строку переоформлення ліцензії у разі зміни відомостей у виданій суб’єкту господарювання ліцензії, з діючих сьогодні 3 робочих днів до 10 календарних днів. За таких обставин зазначена законодавча пропозиція підлягає також виключенню, як така, що погіршує умови ліцензування для суб’єктів господарювання та значно збільшує тривалості такої дозвільної процедури, що не узгоджується із дерегуляційною політикою держави.