Таке рішення Комітет ухвалив під час розширеного засідання за участю народних депутатів, представників центральних органів виконавчої влади, всеукраїнських громадських організацій інвалідів.
Голова Комітету Валерій Сушкевич зазначив, що законопроект (реєстр. №10016) розроблено з метою уніфікації чинного законодавства, приведення його у відповідність із вимогами базового Закону "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" і Конвенції ООН про права інвалідів, яка з 16 грудня 2009 року є невід'ємною частиною українського законодавства.
Зокрема, Законом "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (стаття 19) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
На засіданні наголошувалося, що норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, порядок його встановлення визначаються виключно цим законом, а якщо іншими законами передбачено встановлення нормативів або порядок їх встановлення, відмінні від зазначених, застосовуються положення цього закону.
Така законодавча практика, вважають народні депутати, визначає принциповий механізм соціального захисту інвалідів, який забезпечує не лише їхнє працевлаштування, але й створює джерела для фінансування низки заходів із соціальної, трудової, фізкультурно-спортивної та професійної реабілітації інвалідів.
Проте, звертали увагу члени Комітету, створення робочих місць для працевлаштування інвалідів регулюється ще й окремими галузевими законами України: "Про залізничний транспорт", "Про електроенергетику", "Про поштовий зв'язок", "Про телекомунікації".
При цьому, норми, які містяться в них, передбачають звуження кола працівників, щодо яких здійснюється розрахунок нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, і суперечать статті 19 базового Закону "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", на чому наголошується у висновку на законопроект Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України.
Зокрема:
частиною четвертою статті 15 Закону "Про залізничний транспорт" норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів установлюється у розмірі чотирьох відсотків від числа працівників, зайнятих на підсобно-допоміжних роботах;
частина восьма статті 21 Закону "Про електроенергетику" відсотки нормативу встановлює від чисельності працівників, зайнятих у непромисловому виробництві;
частина п'ята статті 16 Закону "Про поштовий зв'язок" передбачає створення робочих місць для працевлаштування інвалідів в обсязі, встановленому законом, але виходячи із загальної кількості персоналу, за винятком чисельності листонош, водіїв та працівників, які зайняті на роботах з важкими та небезпечними умовами праці;
відповідно до частини четвертої статті 41 Закону "Про телекомунікації" чотирьохвідсотковий норматив встановлюється від загальної чисельності працівників без урахування зайнятих у важких, шкідливих умовах та роботах з підвищеною небезпекою.
На думку членів Комітету, це призводить до низки системних недоліків: внутрішньої суперечливості правових норм, неповноти правового регулювання, а зрештою - невідповідності Конституції України та принципу верховенства права.
Виключення із розрахунку нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю працівників, зайнятих на роботах із шкідливими та важкими умовами праці, переконані парламентарії, штучно розмежовує окремі сегменти робочої сили, задіяні у єдиному виробничому процесі, економічним підсумком якого є створення додаткової вартості і відповідного прибутку.
Тому для визначення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, вважає Комітет, доцільним є саме показник, пов'язаний із загальним результатом господарської діяльності підприємства, як це має місце у чинній редакції Закону "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
Отже, зазначалося під час засідання, запропонована редакція законопроекту не лише усуває штучно створену прикру законодавчу колізію шляхом виключення із низки галузевих законів норм, які регулюють питання визначення квоти для працевлаштування інвалідів, але й сприятиме уніфікації національного законодавства у площині працевлаштування інвалідів та адаптації його до європейських стандартів.
Окрім того, законопроектом пропонується також уточнити норми статті 18 Закону "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" в частині зобов'язання підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, не тільки виділяти і створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, але й розумно пристосовувати вже існуючі.
Під час обговорення зверталася увага і на те, що: Комітет з питань соціальної політики та праці підтримує законопроект; Комітет з питань бюджету дійшов висновку, що проект не має впливу на показники бюджету і у разі прийняття він може набирати чинності згідно із законодавством; Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради вважає, що за результатами розгляду в першому читанні документ може бути прийнято за основу.