У заході взяли участь народні депутати, представники Адміністрації Президента України, Кабінету Міністрів, міністерств, інших органів державної влади, всеукраїнських профспілок та об'єднань організацій роботодавців, науковці.

Голова Комітету Василь Хара, відкриваючи засідання "круглого столу", зазначив, що оплата праці стає для держави соціальною проблемою. Тому реформування економіки і створення нових робочих місць є головним завданням влади. На його думку, сьогодні в Україні є ресурси моментального покращення економіки, але це косметичні рішення. "Якщо ми хочемо вийти на європейський рівень, якщо ми хочемо мати європейського рівень заробітної плати і соціального забезпечення, ми повинні привести у відповідність до цього економіку. Ми повинні поставити собі питання: чому саме Україна сьогодні знаходиться на останньому місці в Європі по заробітній платі?", - наголосив В.Хара.

Голова Комітету запропонував учасникам заходу висловити свої думки і пропозиції щодо того, що необхідно зробити для того, щоб працівник в Україні мав гідну оплату за свою працю.

Аналізуючи ситуацію в Україні, яка склалася з оплатою праці, учасники заходу, звертали увагу на те, що процес запровадження головних засад ринкової економіки та формування відповідних державних і суспільних інститутів не завершений, країна продовжує перебувати на перехідному етапі розвитку та намагається забезпечити економічне зростання на основі застарілої економічної моделі, сформованої під час тривалої трансформаційної кризи.

За словами виступаючих, однією з найбільш гострих проблем, що залишилися у спадок від того часу, є глибока диспропорція між вартістю життя і фактичною ціною праці. Наявність цієї проблеми, на їхню думку, зумовлена тим, що в Україні протягом усього часу соціально-економічної трансформації, включно з періодом економічного зростання, відбувалося реформування системи оплати праці, яке не завершене й досі, а невирішеність цієї проблеми перешкоджає не лише встановленню чіткого взаємозв'язку між заробітною платою і продуктивністю праці, але й реформуванню систем соціального страхування, соціального захисту тощо.

Учасники заходу наголошували на тому, що визначення реального місця заробітної плати у структурі витрат підприємств і основних шляхів збільшення частки оплати праці в операційних витратах та ВВП, які відповідали б сучасному стану економіки України та головним принципам ринкових відносин (свободі вибору видів та форм діяльності господарюючих суб'єктів, невтручанню в господарську діяльність, вибору форм та систем оплати праці тощо), необхідно проводити на основі аналізу операційних витрат та питомої ваги витрат на оплату праці у їх складі.

Однією з причин малої частки зарплати в собівартості продукції під час "круглого столу" називався низький рівень доданої вартості, створюваної на українських підприємствах. Така проблема є характерною для хімічної, металургійної та аграрної галузі, зокрема, їх експортної продукції. Наголошувалося на тому, що якби Україна експортувала не переважно сировину, а товари з глибшим ступенем переробки, то більшою була б і частка заробітної плати у собівартості.

Таким чином, проблему підвищення питомої ваги витрат на оплату праці, вважають учасники "круглого столу", необхідно розв'язувати на всіх рівнях управління: державному, регіональному, галузевому та безпосередньо на рівні підприємства, коли власник буде зацікавленим у пошуку оптимальної структури витрат, в якій темпи зростання заробітної плати найманих працівників були б збалансовані з граничною продуктивністю праці, та забезпечували б найбільш сприятливі умови виробничої діяльності підприємств у стабільних умовах виробництва.

Учасники "круглого столу" звернули увагу на ще одну з проблем забезпечення належного рівня оплати праці - інститут мінімальної заробітної плати, який, на їхню думку, не виконує покладеної на нього функції. Так, якщо на початку перехідного періоду законодавча захищеність мінімального розміру заробітної плати відіграла позитивну роль у проведенні політики регулювання доходів, зараз країна вже перебуває на тому етапі соціально-економічного розвитку, коли необхідно відтворювати ринковий принцип формування мінімальної заробітної плати.

Наслідком такої політики стала ситуація, коли рівень заробітної плати в Україні нижчий, ніж у розвинутих країнах ЄС у 5,6-19,7 разів. А у розрізі мінімальної заробітної плати, згідно даних Євростату та МВФ станом на липень 2011 року, у рейтингу європейських країн Україна посідає лише 25 місце з 29-ти (відношення річної української мінімальної заробітної плати становить 21,5% до обсягу ВВП на душу населення). У країнах ЄС, зокрема, у Бельгії мінімальна зарплата становить 2064,2$ (68,6% до ВВП на душу населення), у Франції - 1951,9$ (68,7%), у Польщі - 496,7$ (31,5%), у Латвії - 403,2 $ (33,5%).

Така ситуація призвела до того, що за даними статистики, кожний четвертий працюючий в Україні знаходиться за межею бідності.

Учасники заходу вважають, що мінімальна заробітна плата не виступає у ролі соціального стандарту оплати праці, а залишається технічним нормативом для розрахунку зарплати у бюджетній сфері відповідно до можливостей видаткової частини бюджету.

Під час засідання також зазначалося: поряд з переліченими, найболючішою залишається проблема своєчасності виплати заробітної плати в Україні. Промовці, зокрема, відзначали, що з початком економічної кризи, порушення права працівника на своєчасну виплату заробітної плати набуло системного характеру. За період з 2008-2010 роки загальна сума заборгованості із виплати заробітної плати збільшилась більш ніж вдвічі - з 668,7 млн. грн. на початок 2008 року до 1473,3 млн. грн. на початок 2010 року.

Станом на початок 2012 року заборгованість із виплати заробітної плати згідно даних Державної служби статистики становить 977,4 млн. грн., що у 1,5 рази менше у порівнянні з розмірами заборгованості, накопиченої на початок 2010 року.

Попри загальну тенденцію до зменшення обсягів заборгованості учасники "круглого столу" наголосили на необхідності формування жорсткої політики уряду щодо підприємств - порушників конституційних прав громадян на своєчасну оплату праці, оскільки майже 45% від загальної суми заборгованості припадає на економічно активні підприємства, що свідчить про соціальну безвідповідальність окремих власників, які розв'язують проблеми недостачі обігових коштів за рахунок фонду оплати праці.

Учасники "круглого столу", враховуючи те, що реформування праці є однією з головних складових подальших перетворень національної економіки, рекомендують Кабінету Міністрів: розробити і затвердити у 2012 році:

Загальнодержавну програму Гідної праці;

Концепцію виведення економіки України з тіні, стимулювання розвитку підприємництва, подолання корупції та бюрократизму;

програму зміни структури експортної продукції, скорочення частки сировинних товарів на користь високотехнологічних; (із більш глибоким ступенем переробки);

державну програму підтримки процесів технічного переоснащення, реконструкції та модернізації виробництва.

Уряду також пропонується утворити тристоронню робочу комісію для напрацювання спільних консолідованих рішень щодо шляхів реформування системи оплати праці.

Кабінету Міністрів також рекомендовано внести на розгляд Верховної Ради законопроект про внесення змін до деяких законів України щодо права працівника на додатковий захист у разі порушення роботодавцем термінів виплати заробітної плати.

Верховній Раді рекомендовано забезпечити прийняття Трудового кодексу; під час підготовки закону про Державний бюджет України на 2013 рік забезпечити наближення розміру мінімальної заробітної плати на рівні фактичного прожиткового мінімуму для працездатних осіб з урахуванням ставки податку на доходи.