У заході взяли участь члени Комітету, народні депутати з інших профільних комітетів, представники судової і правоохоронної систем, адвокатури, наукових установ, міжнародних організацій, громадських організацій та засобів масової інформації.

Голова Комітету Віктор Швець, відкриваючи слухання, повідомив, що з часу прийняття проекту у першому читанні за 14 днів, відведених на внесення пропозицій від суб'єктів права законодавчої ініціативи, до Комітету надійшло близько 3 тисяч поправок.

За його словами, загалом, за цей час сформувалися три умовні групи пропозицій.

Перша група - це поправки, врахування яких повертає нас до чинної моделі кримінального процесу.

До другої групи включені поправки, які навпаки створюють "в чистому вигляді" західну модель кримінального переслідування. "У цьому також може бути сенс. Адже на Заході є прокурор, що спрямовує розслідування та ухвалює найважливіші процесуальні рішення, та детективи, які розкривають злочини. Натомість, в проекті, який ми сьогодні розглядаємо, присутня і така фігура, як слідчий. Він ще не прокурор, але вже й не оперативник. І нам слід подумати, яким чином виписати його повноваження, аби слідчий не перетворився на помічника прокурора з термінових доручень. Уявіть собі, що такому слідчому ще й загрожує кримінальна відповідальність за невиконання вказівок прокурора, адже у проекті Кодексу введена окрема спеціальна стаття до Кримінального кодексу", - пояснив В.Швець.

До третьої групи проекту, зазначив доповідач, включені поправки, спрямовані на вдосконалення проекту, прийнятого в першому читанні, з урахуванням реальної ситуації, яка склалася в Україні.

Голова Комітету повідомив, що багато пропозицій від народних депутатів надійшло щодо зміни назви кодексу: з "Кримінальний процесуальний кодекс України" на "Кримінально-процесуальний, Кодекс покарань за кримінальні правопорушення" тощо. За його словами, більшість обґрунтувань зводиться до того, що слово "кримінальний" перекладається як "злочинний".

В.Швець зазначив, що Комітет офіційно звернувся до Національної академії наук України з пропозицією надати роз'яснення з цього питання. Отримано відповідь з Інституту української мови НАН України. На думку фахівців інституту, у назві "Кримінальний процесуальний кодекс" бракує вказівки на покарання, а тому краще підходить назва "Карно-процесуальний кодекс України".

Голова Комітету наголосив на цьому питанні з метою, щоб учасники слухань зрозуміли, що навіть по одному слову виникає серйозна дискусія, а необхідно опрацювати близько 3-х тисяч пропозицій і по кожній ухвалити рішення з відповідним обґрунтуванням.

"В будь-якому випадку, ніхто, окрім Верховної Ради, новий кодекс не ухвалить", - зазначив В.Швець і висловив сподівання, що "народним депутатам та учасникам слухань під силу зробити його таким, аби він перевершив дію відомих кодексів Наполеона і ще мінімум сто років стояв на захисті прав і свобод наших співвітчизників, незалежно від того, на якій стороні процесу вони би перебували - чи обвинувачення, чи захисту. Ми повинні доопрацювати проект Кодексу таким чином, щоб після його прийняття у суб'єктів права законодавчої ініціативи не було підстав для внесення відповідного конституційного подання".

Учасники слухань позитивно оцінювали прийняття Верховною Радою проекту Кримінального процесуального кодексу у першому читанні. Виступаючі наголошували на тому, що його остаточне прийняття дозволить докорінно змінити систему судочинства в Україні, надати громадянам реальні права для захисту у судах.

У виступах також зверталася увага на недоліки проекту. Зокрема, наголошувалося на необхідності досягти баланс між двома групами учасників: першою, яка представляє сторону обвинувачення, та другою, яка представляє сторону захисту. Представники обох груп висловлювали зауваження щодо обсягу наданих їм проектом повноважень. Перша прагне зберегти свої повноваження, а друга - вважає за необхідне розширити повноваження, запропоновані проектом.

Питання конституційності положень КПК порушувалися у співдоповідях та виступах учасників слухань, які представляли судову гілку влади та правоохоронні органи. Промовці звертали увагу на те, що у проекті залишилися проблеми щодо визначення повноважень суб'єктів досудового розслідування, таких як прокурор і слідчий, захисник і оперативний працівник.

Представники правозахисних організацій та Спілки адвокатів України у виступах проаналізували пропозиції до проекту стосовно захисту прав людини.

Під час слухань також були висловлені зауваження та пропозиції щодо: врахування, що положення статті 208 проекту щодо затримання особи без ухвали слідчого судді, суду та глави 37 стосовно визначення особливого порядку кримінального провадження щодо певної категорії осіб потребують доопрацювання з урахуванням вимог статей 80 та 105 Конституції України; визначення повноваження Верховного Суду України відповідно до положень статті 125 Конституції України як найвищого судового органу у системі судів загальної юрисдикції; визначення порядку притягнення до кримінальної відповідальності, арешту та затримання окремих категорій осіб відповідно до статей 80 та 126 Конституції України; забезпечення дотримання принципу рівних можливостей сторін у кримінальному процесі відповідно до вимог статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема щодо збору та використання доказової бази стороною захисту, яка може ініціювати проведення процесуальних дій, але задоволення відповідного клопотання залишено на розсуд сторони обвинувачення; процесуальних повноважень прокурора відповідно до положень статті 121 Конституції України в частині підтримання державного обвинувачення в суді та нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; визначення повноважень Служби безпеки України у кримінальному процесі відповідно до міжнародних зобов'язань України щодо функцій та ролі спеціальної служби.