Законопроектом пропонується запровадити механізм, за якого при прийнятті рішення щодо запобіжного заходу у вигляді взяття під варту суд за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, підсудного застосовуватиме судову заставу.
Судова застава полягає у внесенні на депозит суду підозрюваним, обвинуваченим, підсудним, іншими фізичними чи юридичними особами грошей з метою забезпечення належної поведінки, виконання зобов'язання не відлучатися з місця постійного проживання, погодженого судом, або з місця тимчасового знаходження, погодженого судом, без дозволу слідчого чи суду, явки за викликом до органу розслідування і суду особи, щодо якої застосовано запобіжний захід у випадку, якщо до підозрюваного, обвинуваченого, підсудного може бути, або було застосовано запобіжний захід у вигляді взяття під варту.
Судова застава встановлюється у розмірі не меншому, ніж 7 000 мінімальних розмірів заробітних плат.
Згідно з проектом судова застава не застосовується до осіб, які раніше були засуджені за вчинення умисних злочинів, за які їм було призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше трьох років, а також до осіб, які вчинили окремі умисні злочини.
Заставодавець чи заставодавці зобов'язані бути присутніми при розгляді клопотання і встановленні судової застави. У випадку їх неявки суд вправі відмовити в застосуванні судової застави.
Проектом закону вводиться новий для українського кримінально процесуального законодавства вид запобіжного заходу - домашній арешт. Суть запобіжного заходу полягає в забороні залишати житло цілодобово або в певний період доби.
Такий запобіжний захід може бути застосовано суддею, судом лише до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Строк тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності він може бути продовжений суддею, судом до чотирьох місяців. По закінченні цього строку цей запобіжний захід скасовується або замінюється іншим.
При заміні домашнього арешту іншим запобіжним заходом взяття під варту не застосовується.
Також запропонованим проектом закону визначаються норми, які мають безпосереднє відношення до забезпечення належних умов утримання заарештованих осіб, що полягають, зокрема у наданні права підозрюваному у вчинені злочину та обвинуваченому у випадку тяжкого захворювання або його реальної загрози подати адміністрації місця попереднього ув'язнення, а у випадку відмови – до місцевого суду, письмове клопотання про проведення невідкладного медичного обстеження окремо визначеним лікарем чи комісійно - в присутності адвоката, - а за їх результатами лікування у спеціалізованому медичному закладі. Суд може відмовити у такому клопотанні обвинуваченому тільки у випадку, коли адміністрація місця досудового ув'язнення надасть переконливі докази медичного обстеження та належного лікування у медичній частині місця попереднього ув'язнення.
Незважаючи на будь які обставини й умови про арешт чи домашній арешт підозрюваного або обвинуваченого і його місце перебування слідчий зобов'язаний повідомити його дружину або іншого родича, та адміністрацію за місцем роботи або навчання підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, а якщо він є військовозобов'язаним – військовий комісаріат.
Комітет зазначив, що така норма закону буде повністю відповідати діючим європейським стандартам з захисту прав людини, що визнані і ратифіковані Українською державою.