Проектом пропонується вилучити із Цивільного процесуального кодексу України 2004 року положення щодо витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, які несуть сторони у цивільній справі.
Такі зміни автором законопроекту мотивуються тим, що інститут витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи фактично є другим судовим збором (державним митом) і не відповідає засадам доступності судового захисту. Тому, обсяг витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи повинен бути включений в обсяг ставок судового збору, який передбачений Цивільним процесуальним кодексом і щодо якого передбачено прийняття окремого закону.
Введення витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у цивільному судочинстві, наголосив голова Комітету Василь Онопенко, пояснювалося необхідністю забезпечити поступовий перехід від державного мита до судового збору за звернення до суду, як це існує у більшості демократичних держав. Державне мито за звернення до суду сьогодні зараховується безпосередньо до Державного бюджету, частина поступає до місцевих бюджетів. Це не дає можливості спрямовувати його безпосередньо на потреби судочинства. За таких умов судочинство не фінансується у достатніх обсягах.
Першим кроком до запровадження судового збору стало передбачення його у складі судових витрат замість державного мита (ч. 1 ст. 79 ЦПК України). Однак до прийняття закону про судовий збір його сплата відбуватиметься за правилами, визначеними для сплати державного мита. Отже, до законодавчого врегулювання усіх питань, пов’язаних із судовим збором, Цивільним процесуальним кодексом України встановлено оплату сторонами витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Куди включаються витрати, пов’язані з інформуванням учасників цивільного процесу про хід і результати розгляду справи, а також витрати, пов‘язані з виготовленням та видачею копій судових рішень. Кошти від цього повинні спрямовуватися на потреби, пов’язані з вчиненням таких дій.
Обсяг витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи дійсно повинен бути включений до обсягу ставок судового збору. Однак ліквідація інституту витрат на інформаційно-технічне забезпечення не може відбутися раніше від набрання чинності закону про судовий збір.
Члени Комітету також зауважили, що твердження про те, що витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи становлять перешкоду для доступу до правосуддя, є необґрунтованими, оскільки Цивільним процесуальним кодексом України (ст. 82) передбачено повноваження суду звільнити малозабезпечену особу від оплати цих витрат. Крім того, встановлені категорії справ, у яких ці витрати не оплачуються (ч. 4 ст. 81). Зокрема, справи щодо відшкодування шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, про визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи та інші.