На засіданні зазначалося, що законопроект (реєстр. №8256) передбачає внесення низки змін до передбаченої Кримінально-процесуальним кодексом України процедури здійснення обшуку в приміщеннях, що використовуються для здійснення професійної діяльності чи в якості особистого помешкання журналістами та певними категоріями прирівняних до них осіб. Окрім того, положення законопроекту передбачають визнання за журналістами права відмовитись від надання свідчень в суді у відношенні обставин, що стали їм відомі у зв'язку із здійсненням ними своєї професійної діяльності.
Комітет наголосив, що при оцінці запропонованих законопроектом змін експерти взяли до уваги положення Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року; Рекомендацію Комітету Міністрів Ради Європи R(2000)7 про право журналіста не розголошувати джерела своєї інформації; Рекомендацію Парламентської Асамблеї Ради Європи 1950(2011) "Захист джерел інформації журналістів"; резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи 1003(1993) про журналістську етику та 1729 (2010) щодо захисту "розголошувачів чуток"; Рекомендацію Парламентської Асамблеї Ради Європи 1916(2010) щодо захисту "розголошувачів чуток"; Резолюцію №2 "Свобода журналістики та права людини" 4-ї Конференції на рівні міністрів Ради Європи "Засоби масової інформації в демократичному суспільстві" 1994 року.
Члени Комітету підкреслили, що зміни, які проектом пропонується внести до положень КПК України, загалом стосуються двох аспектів: віднесення журналістів до кола осіб, які в межах кримінального процесу не можуть бути допитані як свідки щодо інформації, що стала їм відома у зв'язку з виконанням професійних обов'язків та введення спеціальної процедури обшуку приміщень ЗМІ, а також робочих приміщень та приватних помешкань журналіста.
Що стосується права журналіста зберігати професійну таємницю, підкреслив Комітет, воно передбачено низкою спеціальних інструментів міжнародного права. Серед такого роду документів слід звернути увагу на Рекомендацію Комітету Міністрів Ради Європи R(2000)7 про право журналістів не розголошувати джерела своєї інформації. Найбільш принципові для визначення змісту журналістської таємниці ("права журналіста не розголошувати інформацію") положення містяться в Принципах 1, 3 та 4 Додатку до Рекомендації (2000)7.
Під час засідання наголошувалося, що Принцип 1 є найбільш загальним, що визначає зміст та обсяг права журналіста на збереження таємниці. Він оперує загальною вимогою, спрямованою Державам-членам Ради Європи, ввести до свого національного законодавства положення, які б забезпечили захист журналіста від розголошення інформації, що ідентифікує джерело отриманих ним відомостей відповідно до стандартів Статті 10 Європейської Конвенції про захист прав людини.
Що стосується спеціальної процедури проведення обшуку робочих приміщень та приватних помешкань журналіста, зазначили члени Комітету, загалом ці зміни не викликають заперечень. Вони цілком узгоджуються з приписами Принципів 4 та 6 Рекомендації (2000)7 щодо використання обшуку приміщення журналіста в якості останнього можливого засобу збору необхідної інформації. Відповідно, вони цілком можуть бути підтримані.