Питання діяльності органів місцевого самоврядування в Україні регулюють понад 200 законів, які «ще далекі від досконалості». На цьому наголосив Голова Верховної Ради України Володимир Литвин у середу на урочистому засіданні з нагоди Дня місцевого самоврядування у місті Житомир.
За його словами, з часу прийняття спеціального закону про місцеве самоврядування до нього п’ятдесят разів вносилися зміни, а його положення шість разів були предметом розгляду Конституційного Суду України. З одного боку, на думку Голови Верховної Ради, це свідчить про те, що в країні продовжується боротьба за повноваження, а з іншого - є доказом того, що в пошуках компромісу ми часто приймаємо недосконалі рішення.
До того ж в Україні, на превеликий жаль, досі не виконується ряд вимог і принципів Європейської хартії місцевого самоврядування, додав керівник парламенту.
В.Литвин вважає негативною тенденцію до концентрації матеріальних та фінансових ресурсів на центральному рівні управління. «Система організації публічної влади у нас настільки централізована, що для розв’язання конкретних проблем окремої громади треба просити допомоги в уряду, що у цивілізованих країнах спостерігається лише у випадках надзвичайних ситуацій, - зауважив він. - Як наслідок, переважна частина територіальних громад сіл, селищ і багатьох міст не може отримувати якісні послуги від місцевих органів влади, і особливо потерпають люди в селах».
Керівник парламенту підкреслив, що в Україні у сільській місцевості живуть понад 17 млн. громадян, які «ніколи не отримували тих послуг, що мають жителі міст, починаючи від квартир і закінчуючи отриманням будь-якої довідки». «Це несправедливо, і якщо найближчим часом ситуація не виправиться, нас чекатиме латиноамериканський варіант: багаті мегаполіси на зразок Мехіко - і бідна країна», - сказав він.
За статистичними даними, наведеними В.Литвином, рівень бюджетного забезпечення місцевого самоврядування, наприклад, у Швеції складає 2500 Євро на душу населення, у Чехії та Польщі - близько 1600 Євро, а в Україні - трохи більше 100 Євро. «При цьому левову частку витрат місцевих бюджетів складають освіта, охорона здоров’я, соціальний захист, - зазначив він. - Таким чином, держава свідомо перекладає тягар найскладніших проблем на місцеве самоврядування, зовсім не дбаючи, чи зможе воно з цим впоратися, чи є в нього належне фінансове забезпечення для цього».