Законопроектом пропонується врегулювати на рівні закону питання створення, функціонування та припинення діяльності дитячих будинків сімейного типу.
На засіданні Комітету звернуто увагу на те, що вперше за часи незалежності України визначається пріоритетність сімейних форм влаштування та утримання дітей-сиріт – дитячі будинки сімейного типу, перед колективним (інтернатним) вихованням, що наближує Україну до міжнародних стандартів у сфері охорони дитинства.
Законопроект спрямований на державну підтримку дитячих будинків сімейного типу, а саме батьків-вихователів. Держава визнає вагомий внесок таких людей у загальнодержавну справу виховання молодого покоління. Враховуючи це, законопроектом передбачено, що у разі безперервної діяльності дитячого будинку сімейного типу протягом не менше ніж 20 років, надане в користування житлове приміщення переходить у власність батьків-вихователів.
Передбачено розробку цільових програм щодо поліпшення соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, надання їм соціальних послуг, виписано механізм реалізації адресної допомоги кожній такій дитині.
Законопроектом кожній дитині-вихованцю дитячих будинків сімейного типу гарантується право самостійно звертатися до органів опіки та піклування щодо вирішення тих проблем та того дискомфорту, який вихованець може відчути в дитячому будинку сімейного типу.
Запроваджуються заходи щодо забезпечення комплексного медичного обслуговування дітей-сиріт, належних санітарно-гігієнічних умов, обов'язкового і систематичного оздоровлення тощо. Гарантується право на оздоровлення і для батьків-вихователів, вирішується питання із забезпеченням житлом.
Визначено порядок набуття статусу батьків-вихователів. Законопроектом передбачено, що утворити дитячий будинок сімейного типу не можуть неповні сім'ї, чоловік і жінка, які перебувають у громадянському шлюбі. Такі механізми безпосередньо вироблені для того, щоб діти, які обділені сімейним вихованням, нарешті отримали гармонійний, всебічний розвиток.
На думку членів Комітету, не існує підстав позбавити права на створення дитячого будинку сімейного типу такі категорії громадян, як одинокі особи, що не перебувають у шлюбі, та подружжя, хоч один із членів якого має неповнолітніх дітей в інших сім'ях.
Комітет підтримує позицію Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України щодо недоцільності застосування норми стосовно закріплення за дитячим будинком сімейного типу лікаря-терапевта, оскільки педіатр (дитячий лікар) обслуговує визначену за ним дільницю відповідно до місця проживання дітей.
Комітет за підсумками обговорення рекомендує Верховній Раді прийняти законопроект в першому читанні за основу.