На засіданні Комітету
зазначалося, що за результатами аудиту Колегією Рахункової палати зроблено
висновок, що створена Кабінетом Міністрів і Міністерством соціальної політики
система виплати компенсацій за шкоду, заподіяну здоров'ю, та допомоги на
оздоровлення, у разі звільнення з роботи постраждалих громадян є неефективною,
базується на нормативно-правових актах, що не відповідають вимогам Закону
"Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи", що спричиняє порушення конституційних прав
постраждалих громадян на соціальний захист і створює соціальну напругу серед
них.За висновком Рахункової палати, це зумовлено тим, що законами про державний бюджет на 2009 та 2010 роки надано право Кабінету Міністрів встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати.
Невідповідність розмірів компенсаційних виплат та допомоги, встановлених постановами Кабінету Міністрів, розмірам, визначеним Законом "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", спричинила позови постраждалих громадян до судових органів з вимогами про виплату недоотриманих коштів. Кількість справ і сума коштів на виплату компенсацій за шкоду, заподіяну здоров'ю, та допомогу на оздоровлення, які державі потрібно сплатити за рішеннями судів, стрімко зростають. Станом на 15.06.2011 зазначена сума досягла 105,9 млн. гривень.
На засіданні наголошувалося також, що нормативно-правове урегулювання виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, та щорічної допомоги на оздоровлення постраждалих громадян є недосконалим і не забезпечує виконання норм Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Розміри компенсацій за шкоду, заподіяну здоров'ю, та допомоги на оздоровлення визначаються Кабінетом Міністрів, що суперечить вимогам базового закону та рішенням Конституційного Суду з цього питання. Так, розміри компенсацій за шкоду, заподіяну здоров'ю, інвалідам-чорнобильцям не переглядалися з 1996 року. Дітям-інвалідам, сім'ям, які втратили годувальника, та батькам померлого вони були збільшені в 2007 році, але все одно не відповідають нормам Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Інші види компенсацій та допомоги були в десятки разів меншими за законодавчо визначені.
Міністерством соціальної політики не створено системного, повного та достовірного обліку постраждалих громадян із зазначенням повної інформації щодо нарахування їм компенсаційних виплат.
Рахункова палата за результатами аудиту зазначає, що Мінсоцполітики як головний розпорядник коштів протягом 2009-2010 років не забезпечило обґрунтованого планування, а Мінфін - повноти фінансування видатків на виплату компенсацій за шкоду, заподіяну здоров'ю, та допомоги на оздоровлення, у разі звільнення з роботи постраждалих громадян, що в умовах обмежених фінансових ресурсів, виділених на виконання законодавчо встановлених гарантій цій категорії громадян, призвело до утворення невикористаного залишку бюджетних коштів у сумі 1,2 млн. грн. та повернення його до державного бюджету, незважаючи на постійне зростання обсягів кредиторської заборгованості, яка станом на 01.01.2011 досягла 22,2 млн. грн., що є неефективним управлінням бюджетними коштами.
Члени Комітету за результатами обговорення питання прийняли рішення взяли до відома інформацію Рахункової палати щодо ефективності використання коштів державного бюджету на компенсації за шкоду, заподіяну здоров’ю, та допомогу на оздоровлення, у разі звільнення з роботи громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, взяти до відома.
Кабінету Міністрів рекомендовано: забезпечити удосконалення нормативно-правової бази щодо виплати компенсації за шкоду, заподіяну здоров’ю, та допомогу на оздоровлення, у разі звільнення з роботи громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; з метою системного, повного та достовірного обліку громадян, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЄС, а також визначення реальної потреби у фінансових ресурсах на виплату їм належних компенсацій та допомог, забезпечити проведення інвентаризації справ таких пільговиків у розрізі категорій та видів виплат, формування відповідної бази даних та здійснення постійного її оновлення тощо.