Відзначення 75-річчя Інституту історії України НАНУ на державному рівні, згідно з відповідною постановою Верховної Ради України, має, на думку Голови Верховної Ради України Володимира Литвина, винятково важливу роль. Про це він заявив, виступаючи на Міжнародній науковій конференції «Інститут історії на зламі епох, у світлі традицій та перетворень».
«Насамперед, як сказав директор Інституту Валерій Смолій, це акт реабілітації історичної науки і її представників, - зазначив керівник українського парламенту. - З другого боку, це можна вважати пересторогою, яка полягає в тому, що до науки і науковців потрібно ставитися як до об’єктивної даності, як до барометра, до оцінювача минулого і суспільних процесів, і не повторити чогось подібного тому, що наша історія знає у вигляді «Філософського пароплаву»».
Крім того, на думку В. Литвина, ця подія - «стимул для об’єктивного прочитання минулого, яке, за висловом Шекспіра, слід розглядати як чернетку майбутнього». Ця постанова має велике значення, переконаний Голова Верховної Ради, ще й тому, що історія сьогодні виступає інструментом внутрішньої політики. «Варто подивитися на війну пам’яті і на війну пам’ятників, щоб підтвердити цю очевидну тезу. У нас відбувається незбагненний процес з’ясування стосунків з минулим, що не додає історичного оптимізму», - зауважив В.Литвин.
Ще одним факт, який, на його думку, актуалізує відзначення 75-річчя Інституту, - це те, що рівень історичних знань є надзвичайно низьким, заідеологізованим, засміченим. Втім, вважає керівник українського парламенту, це не проблема власне України, це проблема і країн з усталеною демократією. «Але для них це не є критично важливим, оскільки суспільства в них усталені і передбачувані, - наголосив В.Литвин. - У нас же ця проблема обертається загрозою внутрішніх конфліктів».
«Наша історична пам’ять бачиться мені багатошаровою і суперечливою. В ній напластовані різні оцінки, різні бачення. Відтак, ця пам'ять є конфліктогенною. І вона в свою чергу передбачає декілька векторів розвитку України», - сказав В.Литвин. На його думку, проблема України в тому, що українська влада, як правило, не має опори в суспільстві, за винятком небагатьох моментів нашого історичного розвитку. «Весь час будь-які перетворення, будь-які реформи, йдучи зверху, переслідують мету ощасливити людей. І немає спільного розуміння історичної місії і України, і власне наших громадян», - зауважив В.Литвин.
Завданням, у тому числі, для представників історичного цеху, він назвав знаходження способу вилікувати рани минулого. «Бо якщо Україна зможе знайти, підходи до єднання і мирного врегулювання конфліктів, вона отримає унікальний досвід власне для себе, і власне для світу», - висловив переконання В.Литвин, зауваживши, що Україна не може далі розвиватися виключно через конфлікт.
«Мені бачиться, що сьогодні ми повинні говорити про те, що проблема не в Україні, а в нерозумінні природи української держави, в нерозумінні природи власне України як з боку європейських політиків, так і з боку російських. Але насамперед і в першу чергу, - з боку українських політиків. Звідси всі проблеми», - наголосив В.Литвин.
На його переконання, сьогодні створено належну інтелектуальну базу для переведення історичних досліджень на якісно нову основу. «Відбулася, якщо хочете, зміна віх. Причому цивілізовано, науково осмислено і відповідально», - підкреслив В.Литвин. Загалом, вважає він, можна говорити, що визначено концепцію історії України і українського народу у сув’язі із загальноцивілізаційним поступом як органічна складової частини цього динамічного, бурхливого світу.
«Я розумію, що неупередженої історії не буває, що дослідник пропускає все скрізь своє світосприйняття, і це, я думаю, правильно. Водночас я переконаний, що ті напрацювання і роботи, які є в інституті, свідчать про те, що інститут розвивається, інститут є, інститут буде. Це є свідченням того, що Україна володіє унікальною історією, яка має служити нам і для пізнання, і для наступного нашого розвитку. Щасливого розвитку», - наголосив В.Литвин.
Керівник українського парламенту вручив орден Ярослава Мудрого ІІІ ступеню директору Інституту Історії України Національної академії наук України Валерію Смолію та відзнаки Верховної Ради України працівникам Інституту.