Законопроектом визначається механізм інтервенційних операцій Державним комітетом України з державного матеріального резерву для насичення внутрішнього споживчого ринку та стабілізації цін.
На засіданні Комітету зазначалося, що подані матеріали не містять розрахунків щодо необхідного обсягу бюджетних коштів для реалізації запропонованих пропозицій, а також чітких джерел фінансування цих пропозицій.
Так, статтею 2 проекту передбачається, що “фінансування витрат підприємств системи Державного комітету України з державного матеріального резерву, що пов’язані із здійсненням державних інтервенцій, забезпечується у порядку та обсягах, визначених Кабінетом Міністрів України, за рахунок безвідсоткової бюджетної позички, що надається Міністерством фінансів України, а також за рахунок резервного фонду державного бюджету”.
Редакція цієї статті, на думку експертів, дозволяє зробити висновок, що фінансування буде здійснюватися за рахунок безвідсоткової бюджетної позички та резервного фонду державного бюджету. Натомість, в пояснювальній записці до законопроекту зазначено, що “реалізація законопроекту потребує додаткового фінансування в межах видатків Державного бюджету України, вже передбачених для фінансування діяльності Державного комітету України з державного матеріального резерву...”.
Крім того, вважають народні депутати, законопроект чітко не визначає механізм надання бюджетних позичок. У зв’язку з цим звернуто увагу на те, що відповідно до статті 21 Бюджетного кодексу України “бюджетна установа не має права здійснювати запозичення у будь-якій формі або надавати за рахунок бюджетних коштів позички юридичним та фізичним особам, крім випадків, передбачених законом про Державний бюджет України”.
Йшлося й про те, що проектом пропонується доповнити ст..7 Закону “Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції” нормою щодо встановлення на період до 2 січня 2006 року для підприємств системи Державного комітету України з державного матеріального резерву ввізне мито за нульовою ставкою на живі тварини, м’ясо, птицю, що ввозяться на митну територію України для здійснення державних інтервенцій.
На думку членів Комітету, зазначена пропозиція не узгоджується із вимогами Закону “Про захист економічної конкуренції”, зокрема, ст..15 цього закону, відповідно до якої надання окремим суб’єктам господарювання або групам суб’єктів господарювання пільг чи інших переваг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, розцінюється як антиконкурентні дії органів влади. Вона також не узгоджується також з чинним податковим законодавством.