21 вересня ц.р. Верховна Рада України не прийняла та зняла з розгляду проект Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо правових наслідків порушення суддями, прокурорами та слідчими прав і свобод людини і громадянина, закріплених Конституцією України» (№8615). За прийняття законопроекту проголосувало лише 66 народних депутатів.
Законопроект не знайшов підтримки та знятий з розгляду парламентом із суто юридичних підстав, оскільки у чинному законодавстві України вже містяться чіткі та вивірені механізми позбавлення зазначених осіб спеціальних пенсій у разі вчинення злочинів, або корупційного діяння. Саме на цьому наголошено у ґрунтовному висновку Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України.
З огляду на це викликає особливе здивування заява та зухвалі оцінки юридично виправданого рішення парламенту радником Президента України, колишнім народним депутатом від Партії Регіонів Ганною Герман. Намагання пані Герман перевести правове рішення у політичну, суто популістську площину, емоційна лексика заяви та безцеремонні випади проти депутатського корпусу і єдиного законодавчого органу України в цілому свідчать про повне нерозуміння правових реалій, юридичне невігластво та гіпертрофовану переоцінку радником Президента України власної ролі та місця у політичній системі України. Оперуючи міфічними псевдофактами та хибними уявленнями про чинне законодавство Г.Герман по суті підштовхує свою аудиторію до правового нігілізму, відкритого ігнорування місця та ролі законодавчої гілки влади, до мислення в антиконституційному дусі.
Особливо дивує той факт, що таке ставлення до парламенту України демонструє колишній народний депутат і голова парламентського комітету, діяльність якої у Верховній Раді зводилася не стільки до законотворчої роботи, скільки до власної популяризації у засобах масової інформації. За чотири роки парламентської роботи нинішній радник Президента України виступила ініціатором лише 5-ти та співавтором 3-х проектів законів.