Законопроект (реєстр. №9161)
спрямований на правове врегулювання системи професійного навчання та підтвердження кваліфікації
працівників, зайнятих у різних сферах економічної діяльності, а також підвищення їх кваліфікаційного
рівня шляхом професійної підготовки, перепідготовки, атестації та сертифікації.
Підтримуючи ідею щодо необхідності підвищення дієвості професійного навчання та отримання належної кваліфікації працівників у відповідності до вимог виробництва, посилення державної підтримки підприємств (організацій) у цій сфері, члени Комітету висловили низку зауважень до проекту.
Зокрема, наголошувалося на тому, що у чинному законодавстві існує праворегулюючий механізм здійснення професійного навчання працівників на виробництві, недоліки і прогалини якого в нинішніх умовах доцільно було б усунути, доповнивши його конкретними способами вирішення назрілих проблем.
Так, стаття 201 КЗпП передбачає вимоги щодо організації виробничого навчання і встановлює, що "для професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників, особливо молоді, власник або уповноважений ним орган організує індивідуальне, бригадне, курсове та інше виробниче навчання за рахунок підприємства, організації, установи". Статтею 204 встановлено правило проведення теоретичних занять і виробничого навчання при підготовці нових робітників безпосередньо на виробництві шляхом індивідуального, бригадного і курсового навчання в межах робочого часу, встановленого законодавством про працю для працівників відповідних віку, професій і виробництв.
При цьому, Кодексом визначено певний обсяг прав і вимог до сторін трудового договору у цій сфері відносин: створення роботодавцем необхідних умов для поєднання роботи з навчанням (стаття 202 КЗпП); заохочення працівників, які поєднують роботу з навчанням (стаття 203); неприпустимість залучення до роботи, що не стосується спеціальності, яка вивчається та надання роботи у відповідності з набутою кваліфікацією (статті 205, 206); збереження заробітної плати за час проходження виробничого навчання, перекваліфікації або навчання іншим спеціальностям, встановлення скороченого робочого часу, додаткової відпустка у зв'язку з навчанням та ін. (статті 207 - 220).
На думку народних депутатів, пропонована у проекті організація роботодавцем професійного навчання працівників, їх атестації та сертифікації безпосередньо не пов´язується з вирішенням проблеми обсягів та якості навчання кадрів на виробництві. Не вирішується й ситуація, коли, всупереч вимогам статті 204 КЗпП, "на багатьох підприємствах прийом на роботу здійснюється без попереднього професійного навчання працівників за професіями". Не сформульоване у проекті й положення щодо зміни діючого механізму ліцензування діяльності підприємств з надання освітніх послуг, який потребує значних матеріальних затрат та затрат робочого часу тощо.