Необхідність розробки й прийняття Страхового кодексу України обумовлена потребою у подальшій систематизації законодавства у сфері страхування, позбавленні його застарілих правових норм, усуненні прогалин у законодавчому регулюванні страхових відносин, упорядкуванні застосування страхової термінології.
Кодексом, зокрема, в загальній частині визначено коло відносини, що регулюються законодавством про страхування, дія актів законодавства про страхування у часі. Визначені об’єкти та суб’єкти страхування, їх права та обов’язки; форми страхування, правила страхування, страховий договір, перестрахування, співстрахування, товариства взаємного страхування, посередницька діяльність, правила забезпечення платоспроможності страховика, порядок формування страхових резервів та інші норми.
В особливій частині Кодексу визначений порядок здійснення обов’язкових видів страхування, серед яких зокрема, обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, обов’язкове медичне страхування, обов’язкове страхування відповідальності за ядерну шкоду, обов’язкове страхування цивільної авіації.