Законопроектом (реєстр. №8405)
пропонується внести зміни
до статей 18, 21, 26, 40 Закону "Про природно-заповідний
фонд України", за якими
в заповідних зонах, буферних
зонах, зонах антропогенного ландшафту біосферних заповідників, зонах стаціонарної рекреації національних природних парків, на території заказників та в охоронних зонах територій та об´єктів природно-заповідного фонду має дозволятися екологічний та мисливський туризм. Також у проекті міститься пропозиція щодо надання органам місцевого самоврядування права погоджувати проекти організації території біосферних заповідників.
На засіданні Комітету зазначалося, що сьогодні в законодавстві України відсутнє визначення понять "екологічний туризм", "мисливський туризм", що не дає можливості чітко оцінити відповідність цих видів туризму умовам охорони територій та об‘єктів природно-заповідного фонду. На думку членів Комітету, термін "мисливський туризм" є практично тотожнім терміну "мисливство", отже надання дозволу на здійснення мисливського туризму в межах територій та об´єктів природно-заповідного фонду є фактично дозволом на здійснення мисливства.
Наголошувалося також на тому, що посилання авторів законопроекту на проведення екологічної експертизи при здійсненні мисливського туризму не є обґрунтованим, оскільки Закон "Про екологічну експертизу" не передбачає проведення екологічної експертизи щодо мисливства.
На засіданні йшлося й про те, що внесення змін до статті 18 Закону "Про природно - заповідний фонд України" у частині погодження проектів організації територій біосферних заповідників, які є науково-дослідними установами міжнародного значення, органами місцевого самоврядування є недоцільним, оскільки це суперечить статтям 26 та 43 Закону "Про місцеве самоврядування", відповідно до яких до компетенції місцевих органів влади відносяться лише прийняття рішень про організацію об´єктів та територій природно-заповідного фонду місцевого значення.