Необхідність змін до Основного Закону обумовлена тим, що термін, відведений для Конституції 1996 року, поступово вичерпується. На цьому наголосив Голова Верховної Ради України Володимир Литвин, відповідаючи на запитання журналу «Київщина» щодо перспектив конституційної реформи.
«Основний Закон став на практиці тимчасовою угодою, що була прийнята за умов несформованої національної ідеї та складнощів з визначенням цивілізаційного, економічного і значною мірою політичного дискурсу України», - зауважив керівник українського парламенту. Саме тому, на його думку, будь-які зміни у верховній владі супроводжувалися політичними катаклізмами, і намаганнями змінити Основний Закон. «Це засвідчує досвід 1999, 2004 і 2010 років», - підкреслив В.Литвин.
Таким чином, за його словами, мова може йти «про типове переукладення суспільного договору, який перестав відповідати вимогам часу». «Ця теза підтверджується і тим, що і в 1996, і в 2004, і в 2010 роках стрижневим питанням, що зачіпало основи Конституції, були організація та діяльність вищих органів державної влади. Все інше виглядало другорядним чи не настільки принциповим», - наголосив Володимир Литвин.
Він вкотре звернув увагу на той факт, що однією з гарантій незалежності України є наявність стабільної, дієвої та ефективної влади. Це питання національної безпеки, вважає керівник українського парламенту, «оскільки сукупність зовнішніх і внутрішніх загроз наразі не менша, якщо не більша, ніж у 1991 чи 1996 роках».
«Як і для будь-якої тимчасової угоди, термін, відведений для Конституції 1996 року, очевидно, поступово вичерпується», - зазначив В.Литвин. Відтак, на його думку, вкрай важливо визначитися з необхідними й водночас реальними змінами Основного Закону, враховуючи при цьому і потребу виконання конституційних вимог щодо процедури внесення таких змін.