Конституція України в обох варіантах - 1996 і 2004 років - не стала, на жаль, реально діючим Основним Законом. Таку думку Голова Верховної Ради України Володимир Литвин висловив в інтерв´ю журналу «Київщина», відповідаючи на запитання щодо реального втілення в життя Основного Закону. Однією з основних причин цього, на його думку, «було намагання створити ідеальний документ - свого роду універсальний катехізис держави без достатнього врахування національної ідентичності та ментальності, попереднього досвіду творення подібних актів, аналізу ефективних конституцій сучасності».
При цьому, вважає В.Литвин, «ідеальність» Конституції у поєднанні з відверто компромісним її характером, великою кількістю паліативів, гасел та декларацій, дала неочікуваний ефект: держава виявилася неспроможною гарантувати нею ж проголошені права.
«Найбільш дискусійні питання, що стали каменем спотикання при прийнятті Основного Закону: державна мова, державна символіка, право приватної власності, поняття «український народ», - залишаються такими й дотепер», - зауважив керівник українського парламенту. Звідси, за його словами, випливає ще одна не остання причина неналежної реалізації Конституції - «відсутність у політикумі й суспільстві критичної маси виконавців, які відзначалися б одностайністю поглядів на принципові положення Основного Закону». «Тобто Конституція, що стала продуктом вимушеного компромісу в 1996 році, втратила старих своїх прихильників і не знайшла нових», - наголошує В. Литвин. Підтвердженням цієї тези, вважає він, є той факт, що практично всі політичні сили визначились у своєму ставленні до Конституції, створивши власні її проекти.