Законодавчим актом внесено до Кримінально-процесуального та Кримінального кодексів, законів "Про попереднє ув'язнення", "Про ратифікацію Європейської конвенції про видачу правопорушників від 13 грудня 1957 року, Додаткового протоколу 1975 року та Другого додаткового протоколу 1978 року до Конвенції", "Про біженців" зміни з метою ефективного виконання положень нового розділу дев'ятого Кримінально-процесуального кодексу України, у тому числі врегулювання процедури тримання під вартою осіб, стосовно яких вирішується питання про видачу (екстрадицію) чи транзитне перевезення, а також забезпечення належного виконання вимог міжнародних договорів України та приведення у відповідність до нового Закону "Про судоустрій і статус суддів".
Зокрема, статтю 3 Закону "Про попереднє ув'язнення" викладено в редакції, яка передбачає, що "Підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу взяття під варту або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінально-процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом".
Крім того, частину четверту статті 20 Закону "Про попереднє ув'язнення" викладено в редакції, згідно з якою "Начальник установи попереднього ув'язнення зобов'язаний негайно звільнити з-під варти обвинуваченого, щодо якого на день закінчення строку тримання під вартою, передбаченого статтею 156 Кримінально-процесуального кодексу України, не надійшла постанова судді про продовження такого строку. При цьому він надсилає повідомлення особі чи органу, у провадженні яких перебуває справа, та відповідному прокурору, який здійснює нагляд за розслідуванням".
Законом також статтю 20 доповнено положенням, яке передбачає, що "начальник установи попереднього ув'язнення зобов'язаний негайно звільнити з-під варти особу у разі закінчення максимального строку тимчасового арешту, передбаченого частиною першою статті 462 КПК України, та повідомити прокурора, а також суд, що прийняв рішення про застосування тимчасового арешту. За п'ять днів до закінчення максимального строку тимчасового арешту начальник установи попереднього ув'язнення зобов'язаний надіслати прокурора та суду, що прийняв рішення про застосування тимчасового арешту, повідомлення про день його закінчення".
Відповідний законопроект зареєстровано за №7306.