Законопроектом (реєстр. №4672) пропонується визначити порядок відшкодування майнової та моральної (немайнової) шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Зокрема, визначаються види шкоди, що підлягає відшкодуванню, підстави для виплати відшкодування та його розмір, в залежності від розміру відшкодування встановлюється строк його виплати (від 1 місяця до 1 року).
Крім того, встановлюється обмеження у виплаті відшкодування. Так, відшкодування здійснюється у випадку, якщо кошти або майно, які особа втратила внаслідок незаконного діяння органу державної влади або місцевого самоврядування, здобуті законним шляхом та з них сплачено встановлені чинним законодавством України податки, збори, інші обов´язкові платежі.
Дію закону передбачається поширити на правовідносини, які виникають у таких сферах суспільних відносин, як залучення коштів фізичних осіб фінансовими установами, будівництво житла та операції з нерухомістю, земельні відносини, підприємницька діяльність.
Під час обговорення народні депутати,
підтримуючи пропозицію щодо необхідності удосконалення законодавства в сфері
гарантій прав кожного громадянина України, висловили низку зауважень до
законопроекту.
На засіданні зазначалося про те, що правовою підставою для виплати зазначеного відшкодування є відповідне рішення суду. Народні депутати вважають, що положення проекту не містять дієвих механізмів, які забезпечували б беззастережне виконання вказаних рішень, усунення справжніх бюрократичних чи інших (на зразок відсутності бюджетних призначень) перешкод у реалізації вказаного права.
Водночас, члени Комітету наголошували, що у проекті не враховано те, що відшкодування завданої державою шкоди можливо не лише за рішенням суду, але й за рішенням інших органів. Наприклад, згідно з Конвенцією про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами, ратифікованою Законом України від 16.03.2000 року, правовий спір, що виник безпосередньо з відносин, пов'язаних з інвестиціями, між Договірною державою (або будь-яким уповноваженим органом Договірної держави, про який повідомлено Договірною державою Центру) та особою іншої Договірної держави, розглядається у Міжнародному центрі по врегулюванню інвестиційних спорів. При цьому, кожна договірна держава визнає рішення арбітражу, яке прийняте у відповідності з цією Конвенцією, так, якби це було остаточне рішення судового органу цієї держави.
На засіданні зазначалося й про те, що "загалом значна частина положень проекту містить приписи, які дублюють чинні положення законодавства, процедурна частина положень проекту має суперечливий і незавершений вигляд, що взагалі ставить під сумнів доцільність прийняття окремого закону про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів державної влади або місцевого самоврядування".
На думку членів Комітету, вдосконалення такого порядку має відбуватися шляхом внесення необхідних змін до Цивільного та Бюджетних кодексів України, законів "Про виконавче провадження", "Про місцеве самоврядування в Україні" та інших відповідних законодавчих актів.