Законопроект має за мету удосконалити законодавство з питань запобігання легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансування тероризму.
В ході обговорення до запропонованого проект було висловлено низку зауважень. Зокрема, експерти вважають, що таке положення законопроекту як “з конфіскацією коштів або іншого майна, одержаних злочинним шляхом, чи накладання на винну особу штрафу у розмірі вартості майна, що є предметом злочину, у разі неможливості його конфіскації” є неприйнятним. Оскільки заміна конфіскації майна грошовим стягненням є новим видом покарання, яке прямо передбачено кримінальними кодексами багатьох держав, а також деякими актами міжнародного законодавства, але не передбачено КК України. Перш ніж його застосовувати, треба внести зміни до Загальної частини КК, зокрема розділу Х.
На думку фахівців, припис про обов’язкову конфіскацію коштів та майна, одержаних злочинним шляхом, може призвести до порушення конституційних прав добросовісного власника відповідних коштів чи майна, адже конфіскація передбачає вилучення на користь держави, але у ст. 209 не враховано, що ці кошти і майно юридично, як правило, не належать особі, яка їх відмиває, і мають бути повернуті власнику. Вони можуть бути конфісковані лише якщо власника немає.
Ст. 59 КК визначає, що конфіскація майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Можливість конфіскації чогось іншого, крім майна, яке є власністю засудженого, КК не передбачає.
Проект передбачає так званий формальний склад злочину (злочин вважається закінченим на стадії початку збирання коштів) і при цьому не враховує, що практично неможливим є довести усвідомлення особою як неминучого факту використання у наступному коштів, наприклад, для вбивства, метою якого є залякування населення.
Пропозиція дозволити Уповноваженому органу в межах міжнародного співробітництва на умовах взаємності надавати інформацію, що становить державну таємницю та призводить до розголошення професійної таємниці, розголошення якої необхідне для запобігання легалізації грошей, набутих злочинним шляхом, потребує узгодження з вимогами Закону "Про державну таємницю”, який визначає порядок розкриття іноземній державі та міжнародній організації інформації, що становить державну таємницю, і вимогами Закону “Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг”, яка визначає порядок розкриття інформації, що становить професійну таємницю.