Конвенцією передбачається, що її положення застосовуються до усиновлення дитини, яка на момент звернення усиновлювача про її усиновлення ще не досягла 18 років, не перебуває й не перебувала в шлюбі, не перебуває й не перебувала в зареєстрованому партнерстві й не досягла повноліття (стаття 1).
Статтею 5 Конвенції визначається, що на усиновлення дитини потрібна згода матері та батька дитини. Згода матері на усиновлення її дитини є дійсною, коли її надано в передбачений законом час після народження дитини, але не менше, ніж через шість тижнів, або, якщо не встановлено такого часу, у такий час, який, на думку компетентного органу, надає їй можливість достатньо відновитися від наслідків, пов´язаних з народженням дитини.
Конвенцією передбачається можливість усиновлювати одній особі. Водночас, статтею 212 Сімейного кодексу України (СкУ) забороняється усиновлення українських дітей іноземцями, що не перебувають у шлюбі. Різниця у віці між усиновлювачем і дитиною повинна становити відповідно до положень Конвенції принаймні 16 років, у той час як стаття 211 СкУ встановлює таку різницю у 15 років.
Статтею 18 Конвенції встановлена можливість держави-учасниці приймати положення, які є більш сприятливими для усиновленої дитини. Тобто у випадку, коли українське законодавство буде містити норми, які відрізняються від положень Конвенції, але є кращими для усиновленої дитини, то не буде йтися про порушення чи неузгодженість з нормами зазначеного міжнародного документа.
Європейську конвенцію про усиновлення дітей (переглянуту) ратифіковано із застереженнями, відповідно до яких в Україні не дозволяється усиновлювати дитину двом особам різної статі, які перебувають у зареєстрованому партнерстві. Визначено також, що органом, до якого мають направлятися запити про надання інформації щодо усиновлення, є Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України.
Відповідний законопроект зареєстровано за №0191.