Зокрема, у статті 177 Сімейного кодексу України встановлено, що дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло.
Органи опіки та піклування можуть відмовити у наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини лише у випадках, коли ними встановлено, що:
мати та/або батько дитини, які (яка, який) звернулися за дозволом, позбавлені судом батьківських
прав відповідно до статті
164 цього Кодексу;
судом, органом опіки та піклування
або прокурором постановлено (прийнято)
рішення про відібрання дитини від батьків
(або того з них, який звернувся за дозволом) без позбавлення їх батьківських прав відповідно до статті 170 цього Кодексу;
до суду подано позов про позбавлення
батьків дитини (або того з них, який звернувся за дозволом) батьківських прав
особами, зазначеними у статті
165 цього Кодексу;
особа, яка звернулася за дозволом,
повідомила про себе неправдиві
відомості, що мають суттєве значення
для вирішення питання про надання дозволу чи відмову в його
наданні;
між батьками дитини немає згоди стосовно
вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини;
між батьками дитини або між одним з
них та третіми особами існує
судовий спір стосовно нерухомого майна, за дозволом на вчинення правочину щодо якого звернулися батьки дитини (або один з них);
вчинення правочину призведе до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та/або порушення охоронюваних
законом інтересів дитини.
Порядок провадження органами опіки та піклування визначеної законом діяльності, пов'язаної із захистом майнових прав дитини, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідний законопроект зареєстровано за №6189.