Законопроектом пропонується створення на території України чотирьох територіальних полюсних банків крові та перепідпорядкування всіх станцій, в тому числі відомчих, відділень та загонів переливання крові до центрального Державного департаменту банків крові, який має створитись як відокремлений від Міністерства охорони здоров’я України орган державної виконавчої влади. Крім того, проектом запропоновано введення обов’язкового особистого страхування донорського забезпечення, яке має на меті формування особистих резервів донорської крові.
На думку членів Комітету, запропонований законопроект не враховує загальнодержавні принципи розвитку донорства, що встановлені Основами законодавства України про охорону здоров’я, законами “Про донорство крові та її компонентів”, “Про пенсії за особливі заслуги перед Україною” та іншими законодавчими актами. Зокрема, це стосується розвитку добровільного та безоплатного донорства, що порушується запропонованою у законопроекті системою обов’язкового особистого страхування донорського забезпечення, яким передбачено обов’язкова заготівля і зберігання власної крові.
На засіданні зазначалось, що збирання крові в обов’язковому порядку призведе до непомірно великих і необґрунтованих витрат, пов’язаних з необхідністю зберігання цієї тканини. В Україні немає таких потужностей, які здатні зберегти та переробити близько 15 млн. літрів на рік. Оптимальна потреба України, за рекомендацією ВООЗ, становить 12-15 мл. на одного жителя в рік (600 тис. літрів в рік). Крім того, ідея централізації управління системою донорства крові України та виведення її з підпорядкування органам місцевого самоврядування, а також Міністерства охорони здоров’я України є хибною і може призвести до руйнації всієї системи донорства в Україні.