У заході, який було проведено за участі Вестмінстерської фундації за демократію, взяли участь народні депутати України і депутати Парламенту Великої Британії.
Під час "круглого столу" обговорювалися питання щодо умов та механізмів забезпечення виконання повноважень представниками в парламенті як членами фракцій, комітетів, у роботі з виборцями, участі в парламентських і комітетських слуханнях.
Відкриваючи
засідання, заступник голови Комітету з питань Регламенту, депутатської етики та
забезпечення діяльності Верховної Ради України Василь Кисельов зазначив, що
тема повноважень народного депутата України як представника Українського народу
у Верховній Раді України та проблеми забезпечення їх виконання є вкрай важливою
як для діяльності українського парламенту, так і для суспільства в цілому.
Особливо важливим, підкреслив він, є обговорення правового змісту повноважень народного депутата, а також проблеми забезпечення виконання цих повноважень. Саме характер і обсяг повноважень парламенту як органу державної влади, його становище і авторитет порівняно з іншими органами державної влади багато в чому зумовлюють правові засади статусу народного депутата.
На засіданні зазначалося, що під час роботи в парламенті народні депутати України виконують багатопланові повноваження, визначені чинним законодавством. Виходячи з необхідності впорядкування роботи парламенту, законодавець у Регламенті Верховної Ради розподілив їх у часі протягом сесії Верховної Ради України. Саме задля цього на кожну сесію парламент ухвалює календарний план роботи. Тобто, встановлюється, в які саме дні парламент працює в режимі пленарних засідань, який час відводиться для роботи в комітетах і фракціях, а також для роботи з виборцями. Наприклад, на нинішню, восьму сесію парламенту шостого скликання затверджений календарний план у такому співвідношенні розподілу часу: 11 тижнів для пленарних засідань (46%), 8 тижнів для роботи в комітетах і фракціях (33%), 5 тижнів для роботи з виборцями (21%).
Також повідомлялося, що в українському парламенті депутатами, як правило, вноситься на розгляд близько 85 відсотків усіх законопроектів, які подаються суб´єктами права законодавчої ініціативи, що кардинально відрізняє законотворчу роботу парламенту України від парламенту Великобританії, де переважна більшість законопроектів ініціюється урядом.
Окрім
того, зазначили учасники засідання, українське законодавство наділяє
депутатські фракції повноваженнями внутрішніх робочих органів Верховної Ради,
на відміну від комітетів. Комітети, як органи парламенту, з точки зору права,
прямо підпорядковуються парламенту. Згідно з положеннями Закону "Про
комітети Верховної Ради України", комітети є відповідальними перед
Верховною Радою України і підзвітні їй.
За словами доповідачів, депутатські фракції не "перебувають у стосунках підпорядкування, підзвітності чи іншої форми підвладності з парламентом". Парламент як орган державної влади може лише опосередковано впливати на діяльність депутатських фракцій, шляхом ухвалення правових норм, які регламентують обсяг повноважень фракцій, встановлюють і змінюють правила їх утворення, функціонування та припинення діяльності.
Також під час "круглого столу" зазначалося, що відчутно зростає потреба доступу у громадян до законотворчого процесу, до виконання українським парламентом своїх конституційних повноважень. Це відчувається у численних зверненнях до Комітету з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради України від об´єднань громадян, політичних організацій, що об´єднують молодь, і найбільше пропозицій отримано від пенсіонерів, людей похилого віку (майже 64 % від загальної кількості звернень).
Представники Парламенту Великої Британії висловили свою думку щодо стосунків між парламентарієм і партією у здійсненні парламентської діяльності, роботи із спірним законодавством, очікувань громадян від своїх парламентаріїв і пошуку складного балансу між представленням інтересів партії і громадян, а також щодо того, як британська система дозволяє досягти цього балансу.
Також
обговорювалися питання щодо забезпечення належного консультування в перебігу
розробки законодавства і політики, британського досвіду комітетських слухань та
ініціювання законопроектів окремими парламентаріями. Зверталася увага і на
питання нагляду за реалізацією законодавства урядом, роботу наглядових
комітетів і процес схвалення комітетських звітів.