Пропозиції Президента України спрямовані на вдосконалення редакції прийнятого закону, приведення його у відповідність до Конституції та інших законів України.
Члени Комітету зазначили, що слід погодитися із зауваженням Президента України про те, що законом надається особливий статус депортованих та визначається порядок компенсації їм відповідних втрат виходячи з належності осіб до кримськотатарського народу, а не з допущених щодо таких осіб фактів порушення прав людини. Зазначене суперечить Конституції України, за якою права осіб та їх гарантії визначаються виходячи з належності до громадянства України, а не до певної національності. Також Конституцією передбачено, що не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Заслуговує на увагу, вважають члени Комітету, зауваження Президента України про те, що зміст терміна “члени сім’ї депортованої особи” викладено не чітко, без врахування положень Сімейного кодексу України, що може призвести до неправомірного надання відповідних компенсацій особам, які не мають для цього підстав. Запропоноване Президентом України визначення поняття “члени сім’ї депортованої особи” є більш досконалим, оскільки чітко окреслює коло осіб, які можуть мати такий статус.
Слушно, на думку народних депутатів, пропонується доповнити перелік законодавства України про відновлення прав депортованих осіб положенням про те, що Україна визнає акти органів державної влади колишнього СРСР щодо відновлення прав депортованих осіб. Адже депортація осіб за національною ознакою проводилася за рішеннями органів державної влади колишнього СРСР, політична і правова реабілітація таких осіб ще до початку 90-х років здійснена актами саме зазначених органів.
Слід погодитися із тим, що законом не передбачено можливості використання для виконання заходів, пов’язаних із поверненням, облаштуванням та відновленням прав депортованих осіб, коштів міжнародних організацій та іноземних держав, що ускладнює вирішення проблем депортованих у максимально стислі строки. Тому Президент України пропонує внести відповідне доповнення до закону.
Заслуговує на увагу доповнення Президента України з приводу того, що депортованим особам можуть виділятися або земельні ділянки для індивідуального житлового будівництва, або надаватися у власність вже збудоване житло. Адже зазначений закон зобов‘язує у всіх випадках надавати депортованим особам земельні ділянки для індивідуального житлового будівництва, що не враховує особливостей місцевості, де таке житло вже може бути збудоване.