На засіданні зазначалося,
що законопроектом
(реєстр. №7311), внесеним народними депутатами С.Ківаловим
та В.Бондиком, пропонується викласти в новій редакції
підпункти 1-2 пункту 2 розділу XIII "Перехідні положення" Закону "Про
судоустрій і статус суддів", відповідно до якої касаційні скарги (подання)
на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до
Верховного Суду до 1 листопада 2010 року, в тому числі призначені (прийняті)
ним до касаційного розгляду, передаються до колегії суддів відповідних
апеляційних судів, склад яких формується зборами суддів цих судів, для їх
розгляду відповідно до глави 31 розділу IV Кримінально-процесуального кодексу та
глави 2 розділу V Цивільного процесуального кодексу України.
Крім того, законопроектом визначається підсудність таких справ відповідним апеляційним судам для здійснення касаційного провадження, усуваючи можливість розгляду справи тим судом, який її вже розглядав в апеляційному порядку.
Члени Комітету зазначали, що розробка проекту обумовлена тим, що за три останні роки у Верховному Суді накопичилось більше 60 тисяч касаційних скарг, які були не розглянуті чи перебували в провадженні суддів, однак залишилися не вирішеними. Якщо ці скарги відповідно до діючого законодавства передати до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, це може призвести до порушення розумних строків розгляду вказаних категорій справ в порядку касаційного провадження та значної завантаженості суддів новоутвореного суду.
Наголошувалося також, що апеляційні суди вже здійснювали перегляд цивільних справ в порядку касаційного провадження відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій України» від 22 лютого 2007 року, що мало позитивні наслідки в контексті забезпечення права на справедливий суд, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
На думку членів Комітету, прийняття законопроекту сприятиме справедливому, неупередженому та своєчасному розгляду і вирішенню справ з метою захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.