Як зазначалося на засіданні Комітету, народний депутат України Гавриш С.Б. виступив із заявою від імені керівників депутатських фракцій і груп Богатирьової Р.В. (фракція “Реґіони України”), Кравчука Л. М.(фракція Соціал-демократичної партії (об’єднаної)), Шарова І.Ф. (фракція політичної партії “Трудова Україна”), Пустовойтенка В.П., Оніщука М.В. (фракція Народно-демократичної партії та Партії промисловців та підприємців України), Гапочки М.М. (депутатська група “Союз”), Губського Б.В.(фракція партії “Єдина Україна”) та депутатської групи “Демократичні ініціативи”.
Щодо порушених у заяві питань, які віднесені до предмету відання Комітету, проведеним їх вивченням встановлено наступне.
Зокрема, що стосується тези “Після старту президентських перегонів нормальний регламентний законотворчий процес був надійно заблокований”.
За словами голови Комітету В.Матвєєва, практика роботи Верховної Ради України такого висновку не підтверджує. Відповідно до календарного плану проведення шостої сесії Верховної Ради України четвертого скликання, затвердженого Постановою Верховної Ради України 17 червня ц.р. за № 1799 відбулися всі передбачені календарним планом пленарні засідання і ні одне із них не було закрито достроково у зв’язку з блокуванням роботи Верховної Ради.
Станом на 20 жовтня на шостій сесії всього розглянуто проектів законів 154, із них прийнято в цілому 34, у першому чи другому читанні 39, направлено на доопрацювання 22, відхилено та знято з розгляду 59. За цей період прийнято 57 проектів постанов (крім процедурних).
При виконанні депутатських повноважень народні депутати України активно використовували надане їм Конституцією України та Законом України “Про статус народного депутата України” право на депутатський запит. За час шостої сесії направлено 654 депутатських запити, що становить більше половини депутатських запитів, направлених у 2003 році за весь період четвертої сесії.
На засіданні Комітету йшлося й про те, щоу заяві сказано:: “Юридичний аналіз свідчить про грубе порушення статті 79 Конституції, статті 1 та 8 Закону України “Про статус народного депутата України”, пункту 3.8.1 Регламенту Верховної Ради України”.
Комітет зазначає, що у статті 79 Конституції України йдеться про складення присяги перед Верховною Радою України народними депутатами України перед вступом на посаду. У статті 1 Закону України “Про статус народного депутата України” встановлені загальні правові норми, які регулюють питання, хто може бути народним депутатом України, що народний депутат здійснює свої повноваження на постійній основі, при виконанні повноважень керується Конституцією та законами України, про державні гарантії здійснення депутатських повноважень і про те, що звання народного депутата зберігається за ним довічно. Стаття 8 Закону України “Про статус народного депутата України” встановлює норми депутатської етики.
У статті 3.8.1 Регламенту Верховної Ради України, підкреслив В.Матвєєв, йдеться про дисципліну та етику на пленарних засіданнях Верховної Ради України та заходи, що вживаються головуючим до промовців при порушенні ними регламентних норм цієї статті.
У заяві також, зазначили члени Комітету, міститься твердження про те, що “В умовах хаосу, що панує у Верховній Раді, її діяльність у пленарному режимі перетворена на безглуздя і прийняті всупереч законодавства рішення не можуть бути легітимними. Парламент не виконує своїх конституційних обов’язків, Верховна Рада не може нормально працювати в сесійній залі, реально відсутня конституційна кількість народних депутатів для прийняття законів”.
При здійсненні аналізу роботи Верховної Ради України у період шостої сесії четвертого скликання, Комітет констатує, що Верховна Рада України працювала відповідно до вимог Конституції України, законів України та Реґламенту Верховної Ради України. А саме: відповідно до частини першої статті 82 Конституції України Верховна Рада України працювала сесійно і розпочала свою роботу у визначений частиною першою статті 83 Конституції України строк у перший вівторок вересня.
Під час пленарних засідань, згідно з частиною 2 статті 84 Конституції України, вважають члени Комітету, рішення Верховної Ради України приймались виключно на її пленарних засіданнях шляхом голосування. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 року №17-рп/2002 “Верховна Рада правомочна приймати закони і реалізовувати інші конституційно визначені повноваження за умови присутності на її пленарних засіданнях на момент голосування не менше тієї кількості народних депутатів України, яка згідно з Конституцією України необхідна для прийняття відповідного рішення”, що дотримувалось при проведенні пленарних засідань.
Стосовно висловленої у заяві позиції “Ми, лідери депутатських груп і фракцій, від імені наших депутатських об’єднань заявляємо, що ми не можемо, не маємо морального права надалі брати участь у цьому політичному шоу”, Комітет відзначає, що Конституція України не передбачає можливості неучасті народного депутата України у голосуванні. Конституційний Суд України у Рішенні від 7 липня 1998 року № 11- рп/98 зазначив: “ Виконання народним депутатом України своїх обов’язків в інтересах усіх співвітчизників випливає із змісту присяги, яку складає народний депутат України перед Верховною Радою України” ( частина 1 статті 79 Конституції України).
У тексті присяги сформульовано, зокрема, зобов’язання народного депутата України “додержуватися Конституції України та законів України”. Це положення конкретизовано у пункті 4 частини 1 статті 24 Закону України “Про статус народного депутата України”, згідно з яким особиста участь у голосуванні з питань, що розглядаються Верховною Радою України, є обов’язком народного депутата України.
У разі, якщо за пропоноване рішення проголосувала визначена Конституцією України більшість, наголосив В.Матвєєв, воно є прийнятим незалежно від того, скільки народних депутатів України не брали участі у голосуванні. Неучасть певної кількості народних депутатів України у голосуванні не є складовою процесу прийняття рішень Верховною Радою України”.
У заяві говориться: “Ми також звертаємося до Верховної Ради України, перенести пленарні засідання з цього тижня на період з 7 по 10 грудня, а цей тиждень визначити для роботи у комітетах, депутатських фракціях та групах”.
Комітет зазначає, що відповідно до норм Реґламенту, зміни до календарного плану проведення сесії Верховної Ради України здійснюються внесенням та прийняттям відповідної Постанови Верховної Ради України.
Таким чином, виходячи із вищезазначеного, Комітет дійшов висновку, що головна теза, проголошена у заяві, що після початку виборів Президента України діяльність Верховної Ради України заблокована, не відповідає дійсності.