Конвенція спрямована на створення сучасної та ефективної системи міжнародного співробітництва з метою проведення спільної кримінальної політики, спрямованої на захист суспільства від тяжких злочинів.
Постановляюча частина передбачає ратифікацію вказаної Конвенції із заявами і застереженнями внесеними відповідно до статті 53 Конвенції до статей 3, 9, 17, 24, 31, 33, 35, 42, 46 та 47.
Внесення заяв і застережень зумовлене особливостями чинного законодавства України.
Заява про відмову застосування пункту 4 статті 3 Конвенції ґрунтується на принципі презумпції невинуватості, оскільки відповідно до законодавства України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Застереження про відмову застосувати пункт 6 статті 9 Конвенції щодо можливості засудження за відмивання грошей без необхідності точного встановлення конкретного предикатного злочину висловлене з урахуванням конституційних засад України.
Відповідно до заяви, висловленої до пункту 2 статті 24 Конвенції, висновки стосовно фактів, викладених в обвинувальному вироку чи судовому рішенні запитуючої Сторони або на яких імпліцитно ґрунтується такий обвинувальний вирок чи судове рішення, будуть обов´язковими для України лише за умови дотримання конституційних принципів і фундаментальних засад правової системи України.
Заява до статті 42 Конвенції містить обмеження щодо використання інформації, отриманої внаслідок проведення розслідувань або судових розглядів інших, ніж зазначені у запиті.
Відповідно до заяви внесеної до статті 47 Конвенції виконання доручень підрозділів фінансової розвідки Договірних Сторін здійснюватиметься в Україні у тій мірі наскільки це дозволяє національне законодавство.
Міжнародне співробітництво між компетентними органами Договірних Сторін щодо розслідування й судового розгляду справ, що стосуються конфіскації засобів і знарядь та доходів, здійснюватиметься через центральні органи. Центральними органами в Україні визначено: Міністерство юстиції (щодо судових рішень про конфіскацію) і Генеральна прокуратура (щодо процесуальних дій під час розслідування кримінальних справ).
Органом, уповноваженим в Україні на виконання функцій підрозділу фінансової розвідки у розумінні статті 46 Конвенції, визначається центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом з питань фінансового моніторингу.
Розділ перший Конвенції містить загальні положення щодо встановлення зобов´язань Сторін вжити таких законодавчих та інших заходів, які дозволили б конфіскацію знарядь та засобів злочину, доходів або майна, вартість якого відповідає таким доходам, та майно. До таких заходів віднесено швидке визначення, виявлення, блокування або арешт майна, яке підлягає конфіскації; управління таким майном, а також уповноваження судів або інших компетентних органів видавати розпорядження про надання банківських, фінансових або комерційних відомостей або про їх арешт з метою здійснення зазначених заходів.
Крім того, положеннями цього розділу встановлюється зобов´язання Сторін вживати заходів, необхідних для визнання злочинними низки діянь, пов´язаних з відмиванням доходів, що визначені Конвенцією та встановлення відповідальності юридичних осіб за вказані злочини.
Розділом другим встановлюється зобов´язання кожної Сторони вжити законодавчих та інших необхідних заходів з метою створення підрозділу фінансової розвідки (ПФР). Для цілей Конвенції ПФР означає центральну, національну установу, відповідальну за отримання (та запитування, коли це дозволено) інформації про викриття фінансових операцій та результати їх аналізу щодо відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом та фінансування тероризму відповідно до національного законодавства.
Глава IV складається із семи розділів. У розділі першому визначено загальні принципи і заходи міжнародного співробітництва у зазначеній сфері.
Розділом другим визначаються зобов'язання Сторін на запит надавати якнайширшу взаємну допомогу у проведенні розслідування з метою визначення й виявлення засобів та знарядь, доходів та іншого майна, які підлягають конфіскації. Така допомога включає будь-які заходи з надання та забезпечення доказів стосовно існування, місцезнаходження або переміщення, характеру, правового статусу чи вартості згаданого вище майна.
Зобов´язання Сторін на запит Сторони, яка порушила кримінальну справу або провадження з метою конфіскації, вжити необхідних тимчасових заходів з метою запобігання будь-якому використанню, передачі або відчуженню майна, яке пізніше може бути предметом запиту про конфіскацію або яке могло б відповідати вимогам запиту, закріплено у розділі третьому.
Порядок та умови здійснення конфіскації засобів і знарядь або доходів, розташованих на території запитуваної Сторони, визначені положеннями розділу четвертого зазначеної глави. Так, процедура отримання постанови стосовно конфіскації та здійснення конфіскації регулюються законодавством запитуваної Сторони.
Підстави для відмови у виконанні запиту або відстрочки дій, здійснюваних за запитом, визначено розділом п´ятим вищезгаданої глави. Крім того, передбачено можливість виконання запиту частково або на таких умовах, які відповідна Сторона вважає необхідними.
Розділом шостим передбачається надання Сторонами якнайширшої взаємної допомоги у врученні судових документів особам, яких стосуються тимчасові заходи й конфіскація.
Форма та зміст запитів для цілей Конвенції, а також канали передачі таких запитів або повідомлень, визначені у розділі сьомому.
Главою V передбачено заходи щодо забезпечення співробітництва ПФР, визначених цією Конвенцією, для боротьби з відмиванням грошей, для збору та аналізу інформації, або, якщо необхідно, дослідження в рамках ПФР відповідної інформації стосовно будь-якого факту, який може бути показником відмивання грошей, відповідно до їхніх національних повноважень.
Механізм моніторингу та врегулювання спорів встановлено Главою VI Конвенції. Глава VII містить заключні положення.
Відповідний законопроект зареєстровано за .№0186.