Конференцію організовано Комітетом спільно з Всеукраїнською громадською організацією (ВГО) "Інститут демократії та соціальних процесів" за підтримки Посольства Королівства Норвегія в Україні.

Заступник голови Комітету Михайло Волинець у своєму виступі, зокрема, зазначив, що енергозберігаючі технології доступні в Україні за рахунок використання: наявного у вугільних шахтах газу метану; видобутку та переробки бурого вугілля; переробки деревини та промислової обробки торфу.

Голова ВГО "Інститут демократії та соціальних процесів" Віталій Шибко ознайомив присутніх з досвідом Норвегії у галузі енергозбереження. Він, зокрема, зазначив, що в цій країні приділяється велика увага питанням енергозбереження енергоємних галузей промисловості (виробництво алюмінію, феросплавів) і скорочення обсягів використання електроенергії для побутового опалення. В.Шибко наголосив також, що вже багато років діють освітні програми з підвищення енергозбереження та розвитку технологій в організаціях, що відповідають за експлуатацію будівель.

За словами голови ВГО, розробка програм з енергозбереження в Норвегії почалася в кінці 70-х рр. з підготовки кількох планів, які були подані до норвезького парламенту. Протягом 90-х років відбувалося коригування програм з енергозбереження з урахуванням лібералізації ринку електроенергії. На думку В.Шибка, норвезький досвід можна охарактеризувати як процес забезпечення енергоефективності з урахуванням всіх аспектів ринкових відносин, цільового планування та захисту навколишнього середовища.

В.Шибко наголосив також, що країнам, котрі здійснюють ринкові перетворення, в тому числі й Україні, доцільно використовувати позитивний досвід Норвегії у сфері регулювання енергоефективності, розробляти й приймати адекватні законодавчі й нормативно-правові акти, що дасть змогу знизити енергоємність економіки, підвищити конкурентоспроможність і прискорити процеси інтеграції в світову економічну систему. На його думку, з цією метою необхідно адаптувати законодавчу базу в сфері енергозбереження до вимог законодавства Європейського Союзу та започаткувати реалізацію дієвих механізмів енергозбереження, що виявилися ефективними в Норвегії та ЄС. Це стосується, зокрема, запровадження системи енергоефективного маркування енергомістких і побутових товарів, механізмів енергетичного менеджменту споживачів, укладання добровільних угод з промисловими підприємствами та їх об´єднаннями щодо ефективного використання енергоресурсів, створення дієвої системи енергетичного менеджменту на підприємствах, популяризації переваг енергозбереження і створення мережі консультаційних центрів, запровадження дієвих фінансових механізмів стимулювання енергозбереження.

Завідувач секретаріату Комітету Олег Дудкін у своєму виступі здійснив аналіз законодавчої бази, що регулює сферу енергозбереження в Україні. За його словами,у сфері енергозбереження в Україні діє більше 200 нормативно-правових актів, зокрема, більше 10 законів, близько 15 указів Президента України та 120 рішень уряду, а також інші підзаконні акти. Охарактеризувавши чинне законодавство в даній галузі. О.Дудкін зупинився на окремих законопроектах, які, на його думку, заслуговують на увагу. Це, зокрема, проект закону про внесення змін до Закону "Про електроенергетику" (щодо встановлення спеціальних тарифів на електричну енергію - "зелені" тарифи) (реєстр. №4693). За словами завідувача секретаріату, Комітет вже розглянув цей документ, яким пропонується розширити використання "зеленого" тарифу на електроенергію, отриману з альтернативних джерел енергії, в т.ч. із газу-метану, і рекомендує Верховній Раді прийняти його за основу.

Серед інших документів О.Дудкін назвав проекти законів про енергоефективність (реєстр.№ 5016) та про ефективне використання паливно-енергетичних ресурсів, (реєстр.№ 6212), наголосивши, що Кабінет Міністрів зараз розробляє окремий законопроект з цього питання, який спільно з вищеназваними документами буде розглянуто у Комітеті. О.Дудкін зазначив також, що, на думку Комітету, майбутній закон з енергетичної ефективності має регулювати питання:

повноважень органів виконавчої влади у сфері енергоефективності;

міжгалузевого статусу НАЕР;

обліку спожитих енергоресурсів;

енергоменеджменту на підприємствах та енергетичного аудиту;

а також визначити напрямки державної політики (включаючи стимулювання) у сфері енергоефективності та альтернативної енергетики.

Учасники конференції ухвалили відповідні Рекомендації, згідно з якими, зокрема, Кабінет Міністрів має:

створити спільно з Верховною Радою Центр розробки та вдосконалення енергетичного законодавства із штатним секретаріатом;

реформувати підпорядковані Кабінету Міністрів центральні органи виконавчої влади в сфері енергетики з метою уникнення дублювання їхніх повноважень та функцій, розвитку напрямку стратегічного планування діяльності органів виконавчої влади та підвищення ролі політики енергоефективності в державі;

вдосконалити Енергетичну стратегію України на період до 2030 року та проводити  постійний моніторинг виконання пунктів, які стосуються пріоритетних напрямків та обсягів енергозбереження, потенціалу розвитку відновлювальних джерел енергії;

розробити реалістичну політику ціноутворення в сфері енергетики і привести всі ціни на енергоносії (в тому числі і на вугілля) до рівня повної окупності витрат протягом 2011-2012 років;

стимулювати розвиток та підтримку ефективної ринкової структури;

підвищити зацікавлення суб´єктів господарювання у посиленні енергозбереження;

розвивати та підтримувати інституційно-організаційні заходи;п

посилити міжнародне співробітництво та обмін кращим досвідом у сфері енергозберігаючої політики.

Верховній Раді України рекомендовано:

здійснювати удосконалення енергетичного законодавства України та адаптації його до законодавства Європейського Союзу;

прискорити прийняття законодавчих актів, спрямованих на підвищення рівня енергозбереження економіки України, зокрема проекту Закону про регулювання у сфері енергозбереження (реєстр. № 7231);

прийняти у новій редакції закони "Про енергозбереження" та "Про енергоефективність";

удосконалити правове регулювання у сфері обліку енергоресурсів;

організовувати на регулярній основі парламентські слухання, міжнародні конференції разом з посольствами, закордонними інституціями з метою вироблення та запровадження більш ефективної моделі політики енергозбереження в Україні.

Документ містить також низку рекомендацій політичним партіям та громадським організаціям.