Законопроект спрямований на посилення соціальної захищеності сімей загиблих працівників госпіталів і лікарень.
Пропонується дію Закону “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” буде поширено на три такі групи:
сім’ї всіх загиблих під час бойових дій працівників госпіталів і лікарень, а не лише міст Ленінграда, Сталінграда, Одеси, Севастополя;
дружин (чоловіків) померлих інвалідів Великої Вітчизняної війни, а також дружин (чоловіків) померлих учасників війни і бойових дій, партизанів і підпільників, визнаних інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, а також дружин (чоловіків) померлих інвалідів війни, учасників бойових дій, партизанів, підпільників і учасників війни, нагороджених орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу, визнаних інвалідами, якщо визнання померлої особи інвалідом відбулось після її смерті.
Однак, вважають народні депутати, запропонована зміна до статті 10 щодо виключення з тексту чинної редакції закону слів “за життя” є неприйнятною з медичних позицій. Визнати людину інвалідом та встановити групу інвалідності можливо виключно за життя.
Крім того, народні депутати України звернули увагу на те, що реалізація запропонованих заходів потребуватиме витрат з державного та місцевого бюджетів, хоч і не значних, як це зазначено у супроводжувальній записці до законопроекту. Тому до законопроекту повинні бути надані фінансово-економічне обґрунтування та пропозиції щодо покриття цих витрат, як це передбачено пунктом 2 статті 6.2.7 Регламенту Верховної Ради України.
Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги висновок Головного науково-експертного управління, Комітет вважає за доцільне рекомендувати Верховній Раді України прийняти за основу проект закону з подальшим доопрацюванням його з урахуванням наданих пропозицій та зауважень.