БРИФІНГ ДЛЯ ЗМІ
ГОЛОВИ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ В.М.ЛИТВИНА
31.10.2004 р
ЗАПИТАННЯ: Володимире Михайловичу, скажіть, якщо не секрет, за кого Ви проголосували, поставтесь до цього запитання як exit-pool, і як Ви ставитесь до проведення exit-pool, чи довіряєте їм?
В.М.ЛИТВИН: Я проголосував за одного з кандидатів. На превеликий жаль, за всіх не можна, хоча в мене було декілька симпатій із усього списку.
Щодо exit-pool, я думаю, це нормальне явище, якщо це буде проводитись цивілізовано. Якщо в нас не буде зорганізовано декілька exit-poolдля того, щоб знівелювати той результат, який буде об’єктивним. Але якщо брати exit-pool, які проводились у 1998 році під час парламентських виборів, у 1999 під час президентських виборів, також у 2002 році під час парламентських виборів, то фактично результати офіційні співпали з результатами цього дослідження. Наскільки я знаю, різниця була в один відсоток. Я думаю, це нормально, і треба підтримувати це для того, щоб ми знали суспільну думку завжди, а її можна дізнатись якраз за допомогою соціологічної науки.
ЗАПИТАННЯ: Володимире Михайловичу, як Ви ставитесь до ситуації навколо телекомпанії і радіо “Ера”, а також до заяви журналістів про те, що на них тиснуть? Як відомо, у п’ятницю цю заяву вже коментували.
В.М.ЛИТВИН: Прокоментували всі. Що мене особливо вразило – що гаряче підтримували журналістів ті люди, які багато зробили для того, щоб загнати журналістську діяльність у “прокрустово ложе”. Тобто поставити у певні межі, вихід за який означає спроби втечі і “політичний розстріл” на місці. Я приємно вражений тим мужнім кроком, який зробили журналісти. Я це розцінюю насамперед як підтримку моєї позиції, оскільки ви прекрасно знаєте, що я намагався докричатися про наявність “темників”, і щоб всі зрозуміли, що країна не може жити за “темниками” далі, бо особисто я це відчуваю. У мене інколи таке відчуття, якщо журналістам незручно, коли вони спілкуються з певними людьми, вони знають, що це спілкування не отримає виходу в інформаційний продукт, оскільки буде заборонено показувати або давати інформацію щодо тієї чи іншої особи. Я думаю, що це свідчить про те, що в Україні демократія є і буде утверджуватись, коли люди заявляють про свою позицію, коли людям є що втрачати. Я маю на увазі навіть і роботу. А щодо коментувань – мені сумно і соромно за деякі коментування, які були з приводу позиції журналістів, коли вони намагались показати, що вони повинні жити за тим статутом, який є в тому числі і в цьому “інформаційному монастирі”, а в іншому випадку вони повинні піти. А як же про те, що людина може, повинна і зобов’язана доносити свою позицію, своє бачення? І коли існує різноманітність бачень, я думаю, кожен буде знаходити для себе істину, яку він вважає за потрібне мати.
А щодо “Ери” – то я категоричний противник, і все, що від мене залежало в цьому плані, я намагався зробити для того, щоб “Ера” працювала. Я думаю, методи інквізиції не пройдуть, тим більше що на сьогоднішній день, якщо бути відвертим і об’єктивним, то Національна рада з питань телебачення і радіомовлення є нелегітимною, оскільки повноваження голови Національної ради давно вже закінчились. І було намагання “руками” Верховної Ради вирішити цю проблему. Але Верховна Рада не приймає рішення про звільнення з посади голови Національної ради. Це справа Президента, якщо в члена Національної ради, який йшов від Президента, закінчився термін - він повинен прийняти відповідне рішення.
ЗАПИТАННЯ: Володимире Михайловичу, прокоментуйте інформацію про можливість проведення позачергового засідання парламенту або засідання голів фракцій і груп. І в цьому контексті як Ви можете прокоментувати вірогідність дострокового припинення повноважень Верховної Ради з огляду на те, що Верховна Рада не підтримала рекомендацій про перенесення пленарних засідань?
В.М.ЛИТВИН: Я, з Вашого дозволу, розпочну з останнього. Шановні колеги, ви прекрасно розумієте, що не було жодного проекту постанови про перенесення пленарних засідань Верховної Ради. Заява, яка була озвучена – це ще не документ. Це політичний маніфест. А під нього потрібно підвести процедурне регламентне рішення - проект постанови про перенесення пленарних засідань Верховної Ради. Чому цього не було зроблено? Перше, у зв’язку з тим, що, я думаю, підтримки в сесійній залі у межах 100 голосів цей проект постанови не набрав би. Тому я розглядаю саму заяву як елемент шантажування Верховної Ради, як елемент дезорганізації роботи Верховної Ради, як елемент дискредитації роботи Верховної Ради. Мовляв, ми заяву виголосили, роботу буде дезорганізовано, місяць закінчиться, Верховна Рада місяць не засідає, приходить новий Президент, у нього є всі правові підстави розпустити Верховну Раду.
Відносно сценарію. Я казав і ще раз хочу сказати – да, такий сценарій є. Але в нас сценаріїв багато, і вони, як правило, не реалізовуються. І не реалізовуються вони у багатьох випадках через те, що парламент зберігся як парламент. На сьогоднішній день це найбільш легітимний орган державної влади. В цей період владного міжсезоння парламент буде працювати.
Щодо позачергового засідання Верховної Ради – така пропозиція була внесена фракцією Соціалістичної партії України, я оперативно направив ці пропозиції керівникам всіх депутатських груп і фракцій, всім народним депутатам, щоб вони висловили свою точку зору. Підтримали цю пропозицію лише три фракції – фракція Соціалістичної партії України, Блок Юлії Тимошенко, а також депутатська група “Центр”. Відтак жодних підстав збирати засідання Погоджувальної ради не було. І я думаю, “надзвичайщини” жодної не буде. В понеділок об 11 годині ми проведемо засідання Погоджувальної ради, визначимось щодо роботи на наступний тиждень, і я думаю, що Верховна Рада піде на те, щоб запропонувати голові ЦВК або Центральній виборчій комісії надати інформацію Верховній Раді України про перебіг і перші результати виборів 31 жовтня.
ЗАПИТАННЯ: Володимире Михайловичу, вчора було зроблено заяву США про те, що Росія втручається у виборчий процес в Україні. В той час лунають заяви, що, навпаки, Америка втручається. Як Ви вважаєте, чи були ці втручання і як це могло вплинути на перебіг виборів в Україні? І щодо вчорашніх ініціатив – доручення Путіна Миронову звернутись до Верховної Ради щодо запровадження подвійного громадянства...
В.М.ЛИТВИН: Щодо подвійного громадянства – я думаю, що після завершення президентських виборів про цю ідею будуть згадувати все рідше і рідше, і врешті решт вона зійде з порядку денного. Тому що це надзвичайно складне питання, і я думаю, через Верховну Раду воно не буде реалізовано за нинішніх умов.
Що стосується втручання тієї чи іншої сторони – я думаю, сьогодні увага світу прикута до України. І я пояснив би це місцем і роллю України в європейському товаристві і світі загалом. Я думаю, що сьогодні варто говорити не про якісь елементи втручання тієї чи іншої сторони, а говорити про те, щоб в ході організації і проведення голосування ми “змікшували” або “перекрили” ті перекоси і негативи, які мали місце під час передвиборчої кампанії. Я думаю, ви прекрасно розумієте, що вінець завжди найкраще запам’ятовується. Сьогодні день, який вінчає чотири місяці передвиборчої кампанії, передвиборчих змагань. При цьому хотів би звернути увагу ще на одну обставину – мені не подобаються виступи і заяви, які ідуть від громадських організацій, від учасників виборчих перегонів, від офіційних чинників, які базуються на негативі. Я думаю, будь-які заяви, будь-які звернення, будь-які заклики повинні базуватися на позитиві, орієнтувати на позитивний результат, а не на залякування людей. Я не можу сприйняти тих розмахувань силою і можливостями, про які говорять – що в нас вистачає сил, спецзасобів, і такого іншого для того, щоб утримувати порядок. Це не що інше, як елементи провокування безпорядків. Треба сказати, що в нас все буде чесно, чисто, прозоро і демократично. Я думаю, це зіграє найкращу роль, а не педалювання до тих почуттів, негативних елементів, які є і які притаманні чи не кожній людині. Це якісь намагання викликати протистояння у суспільстві. І не випадково, мабуть, якщо ви звернули увагу, в останній заяві, яку я робив, йшлося від позитиву. І заява, з якою виступила Верховна Рада - йшлося від позитиву, що в нас достатньо демократичного потенціалу, щоб зробити нормальний свідомий вибір.
Я думаю, що організація голосування, вільне волевиявлення людей зніме всі звинувачення і нашарування, які до цього мале місце і в ряді випадках для яких були підстави.
ЗАПИТАННЯ: З яким сподіванням Ви сьогодні голосували, що голосування означає надалі для Вас і для України?
В.М.ЛИТВИН: Для мене це перше голосування, яке я здійснюю як громадянин і водночас як народний депутат України і Голова Верховної Ради. В мене було величезне хвилювання з цього приводу, тому що коли ми йшли з донькою на цю дільницю виборчу, вона мене весь час запитувала: “За кого ти будеш голосувати?” Я відповів їй – “ти сама повинна зробити свій вибір, щоб я на тебе не тиснув морально як батько”. Я думаю, вибори – це своєрідний момент істини, який визначить, що буде з Україною завтра. Ми всі говоримо про те, що ситуація після виборів кардинально зміниться. Питання полягає тільки в наступному – в який бік зміниться, в кращий чи гірший. Я виходив з того, і переконаний, що і ви виходите з того, що вона повинна змінитися в кращий бік. Але, повірте, хвилювання було величезне, хоча, здавалося б, звична справа –поставити хрестик і вкинути в скриньку бюлетень.
ЗАПИТАННЯ: Чого б Ви хотіли побажати саме в цей день владі, зокрема, виконавчій владі, і опозиції?
В.М.ЛИТВИН: Верховна Рада і народні депутати – це також влада. Я думаю, витримки і розуміння спільної відповідальності, розуміння того, що не можна розхитати державний корабель, інакше всі можуть опинитися за бортом. Що повинен виграти український народ. Ви, мабуть, звернули увагу, що мою фразу, що Президентом має стати той, кого обере український народ, почали цитувати. Це вже буде класична фраза. Це перше. Друге. Учора своє звернення, яке ввечері все ж таки прозвучало на УТ-1 після моєї розмови з головою Національної телекомпанії, там кінцівка така – що Президентом повинна стати та людина, яку поважатиме український народ і яку визнаватиме світ. Я думаю, це також надто важливо. Я думаю, що повинні всі сьогодні – і влада, і опозиція – усвідомити, що ми відповідальні. А я взагалі категоричний противник того, щоб ми ділили українське суспільство на опозицію і “провладу”. Ну не можна виступати і критикувати одну частину суспільства з офіційної точки зору, з офіційних позицій. Це люди, це політики, які мають від них дещо відмінну точку зору, але в стратегічному плані ми всі єдині в тому, щоб була Україна як держава, щоб люди жили заможно, щоб люди відчували безпеку, щоб були захищені і що діти почуватимуть себе нормально і що завтра будемо жити ще краще. Я думаю, що це та база, яка нас об’єднує. Треба виходити з того, що об’єднує всіх, а потім вже говорити про те, що роз’єднує. Наші державні чинники, наші політики говорять спочатку про те, що роз’єднує. Але настільки наговорять багато про те, що роз’єднує, що потім не доходять вже руки і розум, щоб говорити про те, що об’єднує, бо вже тоді всі розсварені.
ЗАПИТАННЯ: Володимире Михайловичу, Ви сказали, що у Вас було декілька варіантів, за кого голосувати. Коли Ви визначились? Чи повернуться фракції, які на минулому тижні покинули сесійний зал аби працювати в парламенті? Як Ви діятимете, до яких кроків вдаватиметесь?
В.М.ЛИТВИН: Я, з Вашого дозволу, почну з відповіді на друге запитання. Виникає питання – а як здійснювати інаугурацію нового Президента? До Верховної Ради прийдеться ж повертатися, до сесійної зали. Повертатись через “Український дім” – якщо хочуть, будь ласка, хай повертаються. Але я прошу і вимагаю, щоб все було відповідно до закону і Регламенту. Я з багатьма керівниками фракцій розмовляв і кажу – от ви написали, що Голова Верховної Ради постійно порушує Регламент. А скажіть, будь-ласка, в чому я порушив регламент? Кажуть – ну розумієте, це був тиск на нас, нас примусили це підписати. Я кажу – у вас совість є? Ви могли б написати – я підписую цю заяву за винятком звинувачень, скажімо, Голови Верховної Ради або за винятком інших позицій, з якими я не згоден. Відповідають - ну, можна було, але ми ж прийняли рішення цю заяву не оприлюднювати, не відступати, нам наказали це зробити. Я кажу – так це сьогодні вам наказали, і ви не пускаєте в сесійну залу мінімум 160 народних депутатів. Після завершення президентських виборів вам можуть наказати, щоб і ви не з’являлись у сесійній залі, що ви не потрібні. Ви як будете поступати? Кажуть – ну, це вже інша справа.
Я думаю, іншого немає, ніж працювати. Щодо того, коли я визначився – я для себе визначився давно. Я маю на увазі, що в цьому списку є ряд симпатичних людей, але можна голосувати лише за одну особу, інакше бюлетень буде недійсним. А я, як і кожна людина, вона вважає, що його бюлетень чи її буде вирішальним. Тому потрібно було визначатись щодо однієї людини. Якби одразу йшлося, скажімо, про Президента і віце-президента, про Президента і Прем’єр-міністра, я думаю, тоді б були можливості ширші для маневру.
ЗАПИТАННЯ: За кого Ви голосуватимете в другому турі, куди пройдуть Ющенко і Янукович?
В.М.ЛИТВИН: Думаю, що я буду знову ж так голосувати, як голосував сьогодні.
ЗАПИТАННЯ: Минулого разу інаугурація відбулась в Палаці “Україна”, зараз Ви є спікером і говорите, що інаугурація повинна бути у Верховній Раді?
В.М.ЛИТВИН: Я виходжу з того, що інаугурація має відбутися там, в тому місці, про яке домовляться новообраний Президент і парламент.
Що стосується 99 року, то тоді виходили не з того, що подобається чи не подобається парламенту, а з того, що необхідна можливість якомога ширше запросити людей для участі у цьому дійстві, з того, щоб закласти певні традиції і з того, щоб виголосити промову, в якій би визначались основні напрямки діяльності Президента на наступний період. І я думаю, що Ви всі запам’ятали знамениту фразу, що ви побачите нового Президента України. Ви розумієте, хто автор цього... А що вийшло, я думаю, оцінку дасть історія десь років через 50. А зараз це по свіжих слідах несе на собі дуже багато емоцій. Потрібно почекати. Але, я думаю, нам потрібно виходити з того, що Верховна Рада приводить нового Президента до присяги. І так буде, я думаю, допоки існує чинна Конституція.
ЗАПИТАННЯ: Володимире Михайловичу, як Ви ставитеся до того, до, скажімо, переміщення людей зі східних областей України з відкріпними талонами до Заходу і до центральних областей? Лідер “Демініціатив” Степан Гавриш сказав сьогодні в інтервую “Бі-Бі-Сі”, що це, власне, консолідує Україну, оскільки ці люди є спостерігачами. Чи консолідує це Україну, на Вашу думку?
В.М.ЛИТВИН: Мені важко судити, бо я не маю достеменної інформації про масштаби переміщень, я послуговуюсь тією інформацією, якою послуговуєтесь і ви, і офіційні роблю запити, як тільки з’являється така інформація до відповідних державних структур. Думаю, що консолідувати Україну повинні програми, люди, а не масові переміщення, це буде просто видимість. Я думаю, треба дати можливість людям спокійно висловити свою позицію там, де вони зареєстровані по місцю проживання і там, де вони вже звикли висловлювати свою позицію щодо чи то до майбутнього парламенту, чи то майбутнього Президента. Все інше, я думаю, це зайві підстави, зайві клопоти для збурення. Розумієте, наша отака особливість, особливо у наших державних чинників – спочатку створити проблеми, а потім героїчно їх долати.
***