Конференцію відкрив Директор Інституту законодавства, член-кореспондент НАН України Олександр Копиленко, який відзначив актуальність та суспільне значення експертного обговорення проблем перспективного планування законодавчої діяльності.

Він також представив учасникам конференції науково-практичне видання "Законодавча діяльність Верховної Ради України V та VІ скликань: пріоритети, досвід парламентської практики, актуальні проблеми", підготовлене авторським колективом Інституту за загальною редакцією Голови Верховної Ради України, академіка НАН України В.М.Литвина.

За його словами, презентоване видання демонструє зв‘язок між юридичною наукою та практикою парламентаризму, а його науково-практична значущість полягає в тому, що на підставі комплексного дослідження й узагальнення законодавчої діяльності Верховної Ради V та VІ скликань, основних напрямів розвитку українського суспільства, насамперед у сфері державного будівництва, в економічній, соціальній, гуманітарній та інших сферах суспільного життя, з урахуванням міжнародних зобов‘язань України визначено стратегічні орієнтири законодавчої діяльності. В ньому також акцентовано увагу на напрямах удосконалення чинного законодавства та перспективах його подальшого розвитку.

Заступник Керівника Апарату Верховної Ради України Юрій Ясенчук звернув увагу учасників конференції на те, що планування на перспективу, короткотермінову (1-2 роки) чи довготермінову (5 років), яке враховувало б Програму діяльності уряду і програму адаптації національного законодавства до законодавства, скажімо, ЄС, на сьогодні практично відсутнє. Він висловив переконання в тому, що сьогодні країні потрібен спеціальний закон, який визначить правовий статус закону як акта вищої юридичної сили, закріпить особливу законодавчу процедуру, характерну для парламенту, для ухвалення законодавчих актів, визначить специфічні гарантії конституційності законів. Прийняття такого закону, за його словами, дозволило б удосконалити не тільки планування, а й увесь законодавчий процес; дало б змогу ліквідувати певну безсистемність розвитку законодавства, внутрішню суперечливість у регулюванні суспільних відносин, хиби юридичної техніки та недостатню наукову обґрунтованість.

На його думку, плановість законодавчої діяльності дозволить формувати засади внутрішньої і зовнішньої політики, законодавчо врегулювати суспільні відносини у державі. З урахуванням Програми діяльності уряду мали б, за словами Ю. Ясенчука, ухвалюватися плани розвитку законодавства, спрямовані на досягнення стратегічних цілей у внутрішній і зовнішній політиці. "Відтак, плани законодавчої діяльності мають бути інструментом законодавчого забезпечення політичних намірів, тому необхідно забезпечити системність у плануванні і здійсненні законопроектних робіт",- підсумував заступник Керівника Апарату парламенту.

У виступі керівника Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України Василя Борденюка йшлося про проблеми формування перспективного плану законодавчої діяльності, пов´язані із сучасними політико-правовими реаліями в Україні. Він наголосив на ролі національної науки в обґрунтуванні доцільності прийняття тих чи інших законопроектів, а також звернув увагу учасників конференції на відсутність належного зв‘язку між результатами наукових досліджень і практикою законотворення.

Виступ заступника завідувача відділу Інституту законодавства Миколи Федоріна був присвячений огляду сучасного стану перспективного планування законодавчої діяльності Верховної Ради України. На його думку, налагодження перспективного планування вимагає узгодженості позицій, а також конструктивної взаємодії, насамперед, між основними суб‘єктами формування та реалізації державної правової політики у сфері законодавства (Верховна Рада, Президент та Кабінет Міністрів України). Реалізація такої ідеї, за словами виступаючого, вимагає встановлення чітких взаємин між ними на довгострокову перспективу. Зокрема, на випадок виникнення певних суперечностей з питань формування та реалізації Перспективного плану між головними суб´єктами законодавчого процесу в Україні необхідно запровадити певну процедуру їх узгодження. Очевидно, що такого роду правила і процедури мають бути закріплені в чинному законодавстві.

М. Федорін зауважив, що організація управління законодавчим процесом вимагає  проведення на постійній основі ґрунтовного вивчення стану та проблем формування законопроектної бази. За його словами, ефективним інструментом для проведення необхідних досліджень може стати Національний реєстр законодавчих пропозицій, впровадження якого в законодавчий процес активізує інформаційне забезпечення виконання Перспективного плану законодавчих робіт, сприятиме встановлено чіткого порядку розгляду та обговоренню на пленарних засіданнях Верховної Ради України перспективних законопроектів, оптимізує роботу із своєчасного виявлення прогалин та протиріч у чинному законодавстві, недопущення паралелізму під час підготовки законопроектів. Крім цього, зазначив промовець, будуть створені передумови для створення Центру розвитку законодавства, основною функцією якої має стати інформаційне забезпечення координації робіт, пов‘язаних з реалізацією завдань стратегічного планування.

За результатами конференції планується узагальнення пропозицій і рекомендацій, які будуть передані до відповідних комітетів Верховної Ради України, а також публікація матеріалів конференції в збірнику наукових праць.