Голова Верховної Ради України Володимир Литвин у понеділок взяв участь в урочистостях з нагоди 95-річчя від дня народження та 75-річчя громадсько-політичної і наукової діяльності Петра Тронька - відомого українського вченого-історика, голови Національної спілки краєзнавців України, академіка НАН України, Героя України.
«Як
і всі тут присутні, я відчуваю велике щастя від того, що ми маємо сьогодні
можливість вінчувати людину-легенду, людину-історію,
людину, чий життєвий, творчий, політичний, громадський шлях фактично є
віддзеркаленням новітньої доби історії України і новітньої доби історії тої
колишньої держави, яка мала назву Радянський Союз», - наголосив В.Литвин у
своєму вітальному виступі. За його словами, про Петра Тимофійовича можна
говорити «як про справжнього більшовика: він завжди був на боці абсолютної
більшості народу і завжди, в усіх іпостасях, на всіх посадах боронив країну,
захищав український люд, будував, а головне - зберігав історичну пам'ять». Свою
справу, зауважив керівник українського парламенту, Петро Тронько
робив з гідністю, не виставляючи на загальний огляд, на загальну оцінку своїх
заслуг.
В.Литвин висловив переконання в тому, що сьогодні, вшановуючи такого видатного вченого та громадсько-політичного діяча, як Петро Тронько, «ми складаємо данину шани тим поколінням, разом з якими жив і творив наш ювіляр». Постійним нагадуванням про вклад Петра Тимофійовича у вітчизняну наукову думку, вважає В.Литвин, буде слугувати музей народної архітектури і побуту під відкритим небом.
«Складаю
вам вдячність за те добро, яке я відчував від вас завжди і в усьому, та бажаю
вам здоров´я і довгих років
життя , - сказав Голова Верховної Ради, звертаючись до ювіляра. - Бо ви, ваше
покоління - це та основа, той фундамент, та моральна совість, на якій завжди
буде триматись наше життя».
Довідково:
Петро Тимофійович Тронько - учений-історик, голова редакційної колеґії 26-томної «Історії міст і сіл Української РСР», державний і громадський діяч, академік Національної академії наук України (1978), заслужений діяч науки і техніки України (1990), лауреат Державної премії СРСР (1976), Герой України (2000).
Наукову
діяльність П.Т.Тронько поєднував з
політично-громадською роботою.
В 1968 р. захистив докторську дисертацію, опублікував ряд монографій -
«Безсмертя юних», «В боях за Вітчизну», «Подвиг твоїх батьків» тощо. Був
автором, керівником, членом редколегії кількох фундаментальних праць («Історія
Української РСР», «Історія Києва», «Українська РСР у Великій Вітчизняній війні
Радянського Союзу 1941-1945 рр.» та ін.). Головне дітище П.Т.Тронька - унікальне 26-томне видання «Історія міст і сіл
Української РСР». У 1976 р. це капітальне видання і його керівник удостоєні
Державної премії СРСР у галузі науки і техніки.
П.Т.Тронько виконував важливі державні доручення і завдання за межами України: очолював урядові делегації на міждержавних переговорах з країнами Європи та Азії, був головою делегації України на Всесвітній виставці в Канаді, на сесії Генеральної асамблеї ООН.
У 1978 р. П.Т.Тронька обирають академіком і віце-президентом Академії наук України. З 1979 р. він керує відділом історико-краєзнавчих досліджень в Інституті історії АН УРСР. Під керівництвом ученого (протягом 22 років на громадських засадах він очолював також правління Українського товариства охорони пам'яток історії і культури) розпочалася робота з підготовки «Зводу пам'яток історії і культури України», побачив світ каталог «Памятники истории и культуры Украины», довідник про пам'ятники Великої Вітчизняної війни «Навечно в памяти народной». За його ініціативою і безпосередньою участю розгорталася робота із спорудження музеїв народної архітектури і побуту в Києві, українського козацтва на о.Хортиця в Запоріжжі, музею Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. та ін. Перу дослідника належить понад 600 наукових праць, зокрема 17 монографій.
Із здобуттям Україною незалежності Петро Тимофійович, будучи Головою комісії з відтворення визначних пам'яток історії і культури при Президентові України та Всеукраїнського фонду з відтворення історико-архітектурної спадщини ім. О.Гончара, доклав чимало зусиль для справи відтворення духовних святинь народу. Як дослідник історії України періоду Другої світової війни він, очолюючи головну редколегію багатотомної серії книг «Реабілітовані історією», проводив велику координаційну роботу, завдяки якій було повернуто добре ім'я сотням тисяч жертв тоталітаризму. Як голова Всеукраїнської спілки краєзнавців (з 1990 р.) багато зробив для того, щоб пробудити у широких верствах населення інтерес до дослідження рідного краю, перетворити краєзнавство на масовий рух. Результатом такої плідної діяльності стало відновлення Михайлівського Золотоверхого та Успенського соборів, видання цілого ряду цінних праць - двох частин 1-го тому «Зводу пам'яток історії і культури України», п'яти томів серії «Реабілітовані історією» та ін., журналів «Пам'ятки України», «Краєзнавство» тощо. Відома діяльність вченого і як депутата Верховної Ради України дев´яти скликань.
(Джерело інформації: Вісник НАН України. - 2005. - N 7).