«Послання Президента України Віктора Янукович до народу мало виключно декларативний характер, антидемократичні заходи, пов´язані з його організацією, та радянське закінчення дійства», - сказав Заступник Голови Верховної Ради України Микола Томенко в коментарі УНІАН.
«Виступ мав багато декларативних тез, які можна розділити на дві групи. Перша це ліберальні ідеї та ринкові проекти», - відмітив Віце-спікер. Як приклад М.Томенко назвав ініціативу Президента з приватизації за 5 років всього майна, що ще залишилося в державній власності. На його думку, ринковий, ліберальній підхід в економіці, який проповідує Глава держави «цікавий», з огляду на присутність КПУ в коаліції.
Крім того, за словами М.Томенка, парадоксом виглядають тези Президента, що стосуються проєвропейськості України, оскільки дії нової влади в останній період здійснюються «в режимі антиєвропейської практики». «Парадоксально виглядає така потужна проєвропейська риторика при проросійських діях на практиці», - сказав він.
М.Томенко також наголосив, що «потішила і теза про розширення повноважень опозиції», особливо на фоні вчорашнього небажання влади в день опозиції, бодай, включити до порядку денного опозиційні законопроекти.
Окрім того, М.Томенко зауважив, що й сам захід проходив в антидемократичних традиціях. «Таких заходів пересторог тисячі представників міліції, перекриття міста, заборони опонентам, включно з народними депутатами, підходити ближче, ніж було відведене місце для висловлення іншої точки зору, в Україні вже давно не було», - наголосив він. Віце-спікер переконаний, що тим самим демократична риторика фактично знівельована антидемократичною практикою.
Крім того, додав він, добру традицію завершення заходів на найвищому рівні звучанням «Молитви за Україну» було вперше перетворено в «радянській рецидив». «Коли звучала «Молитва за Україну», зала, що складалася з чиновників та прихильників Президента, чомусь вирішила не слухати, а пафосно аплодувати своєму лідерові», - наголосив він.
За словами М.Томенка, трагедія нинішньої української ситуації полягає в тому, що продовжує збільшуватися прірва між деклараціями влади та реальною практикою її дій.