Частина третя статті 277 Цивільного кодексу України визначає, що “негативна інформація, поширена про особу, є недостовірною”. Це положення, на думку автора, народного депутата М.Томенка, викликає неоднозначне тлумачення і буде значно ускладнювати застосування норм Кодексу на практиці. Норма в такій редакції буде значно обмежувати права осіб на поширення інформації. Тому, пропонується цю норму зробити більш чіткою, визначеною і можливою для застосування.
У статті 296 Цивільного кодексу України “Право на використання імені” частина четверта, вважає автор. некоректно забороняє використання імені фізичної особи, яка затримана, підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, або особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може бути використане (обнародуване) лише у разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо неї або винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення. Така норма значно обмежує конституційне право на поширення інформації. Крім того, неоприлюдення фактів затримання чи обвинувачення осіб може, зазначає автор, завдати шкоди цим особам у разі необгрунтованого звинувачення. Принцип презумпції невиновності закріплений у Конституції України, Кримінальному процесуальному кодексі України, низці інших нормативних актів, тому така норма вбачається зайвою.
У статті 302 Цивільного кодексу України пропонується вилучити норму якою не допускається також збирання інформації, яка є державною таємницею або конфіденційною інформацією юридичної особи. Вказана норма, на думку М.Томенка, теж порушує конституційне право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію. Порядок поводження з інформацією з обмеженим доступом унормований законодавством, тому він пропонує її вилучити.