Проектом передбачається внесення змін до Закону “Про виконавче провадження”, згідно за якими передбачається збереження вимоги про зазначення ідентифікаційного коду чи номеру боржника та стягувача у виконавчому документі лише до у тих із них, які видаються на підставі рішення господарського суду з метою “забезпечення виконання постанов про накладення адміністративних стягнень та виконавчих листів, які надаються на підставі рішень суду” із звільненням від цього обов‘язку всіх інших органів, які видають виконавчі документи.
За словами автора, народного депутата В.Мойсика, необхідність цих змін пояснюється тим, що чинна редакція Цивільного процесуального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення не дає можливості місцевим судам вимагати “зазначення ідентифікаційних кодів та номерів позивачами у позовних заявах” та інших документах.
Члени Комітету наголосили на тому, що чинний закон у новій редакції встановлює обов‘язок вказувати у виконавчому документі (незалежно від того, хто його видав) ідентифікаційні коди та номери, викладений розділом IX “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, який набрав чинності з 1 січня 2004 року. Пунктом 6 цього розділу передбачено обов‘язок Кабінету Міністрів України у двомісячний строк із дня набрання чинності цим Законом подати до Верховної Ради України законопроекти щодо приведення законодавчих актів України у відповідність із цим законом. Зокрема, щодо внесення до Цивільного процесуального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення положення про обов‘язок суду чи іншого державного органу, який накладає дисциплінарне стягнення, зазначати у виконавчому документові ідентифікаційні коди чи номери.
Натомість, вважають народні депутати, що і до внесення відповідних змін суд або інший орган, який застосовує адміністративне стягнення, має можливості з‘ясувати ідентифікаційні коди і номери стягувача та боржника, оскільки вони беруть участь у розгляді справи.
Наголошувалося, що ускладнення можуть виникати лише у разі, якщо справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Однак і у цьому випадку певні можливості щодо визначення вказаних кодів та номерів є. Вони пов‘язані, зокрема, з тим, що ідентифікаційний код суб‘єкта підприємницької діяльності – юридичної особи або ідентифікаційний номер фізичної особи відповідно до чинної Інструкції зазначається на печатках та штампах. Отже, будь-який документ, завірений такою печаткою чи штампом, дає можливість з‘ясувати вказані відомості, навіть, у разі відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Крім цього, зазначення вказаних даних безпосередньо у виконавчому документі має прискорити процес виконання адміністративних стягнень, оскільки виконавча служба буде мати для цього всі необхідні дані. Перекладення ж обов‘язку їх з‘ясування із органів, які притягують до адміністративної відповідальності, на виконавчу службу призведе, наголосив голова Комітету В.Онопенко, лише до затягування виконання відповідних рішень.