Законопроектом визначено загальні засади розміщення і розповсюдження на ринку безпечної для життя і здоров‘я споживачів продукції, відповідно до вимог європейського законодавства, до якого гармонізується в останні роки законодавство України.
Проаналізувавши внесений законопроект та підтримуючи актуальність його прийняття, народні депутати зазначили, що процедура підтвердження безпеки продукції, передбачена статтею 3, дублює положення Закону “Про підтвердження відповідності” в частині підтвердження відповідності та сертифікації продукції, яка може становити небезпеку для життя та здоров'я людини, тварин, рослин, а також майна та охорони довкілля.
Положення статті 9 законопроекту, на думку членів Комітету, не узгоджуються з аналогічними положеннями Закону “Про захист прав споживачів”, викладені некоректно і, у разі прийняття у запропонованій редакції, можуть призвести до масових звернень споживачів та необґрунтованих витрат бюджетних коштів, які спрямовуватимуться державними органами на проведення перевірки безпеки продукції. Споживачу надається право на звернення стосовно перевірки безпеки продукції навіть у разі сумніву щодо її безпеки. Не вимагається обов‘язкова наявність документу, що засвідчує місце придбання продукції, а також інші документи, наприклад, медичні, що засвідчують факт шкідливого впливу на життя та здоров‘я споживачів.
Статтею 10 законопроекту уповноважені органи виконавчої влади зобов‘язано інформувати центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, стандартизації, метрології, підтвердження відповідності про вжиття заходів, передбачених законопроектом. Запровадження цього положення, вважають народні депутати, тягне за собою створення системи оперативного сповіщення, тому необхідно чітко визначити учасників цієї системи (рівні – районний, обласний, центральний), порядок та мету такого інформування для забезпечення отримання оперативної та об‘єктивної інформації, здійснення оцінки ризику від небезпечної продукції, своєчасного адекватного реагування та мінімізації витрат з державного бюджету на функціонування інформаційної системи.
Відповідно до статті 11 законопроекту, певні повноваження місцевих органів виконавчої влади передані центральним органам виконавчої влади, що значно ускладнить запропоновані законопроектом процедури та знизить оперативність вирішення питань стосовно поводження з небезпечною продукцією. Окрім цього, з огляду на багатокомпонентність поняття безпеки продукції (технічна, пожежна, епідеміологічна тощо) надання у цій сфері додаткових, до вже визначених чинним законодавством, прав уповноваженим органам виконавчої влади не тільки не сприятиме усуненню дублювання функцій, а й може призвести до ще більшого ускладнення та непрозорості процедур державного контролю та нагляду.
Комітет вважає за доцільне рекомендувати Верховній Раді України прийняти за основу проект закону “Про загальну безпеку продукції” з подальшим доопрацюванням його з урахуванням наданих пропозицій та зауважень.