У листі зазначається, що 1961 року постановою Ради Міністрів УРСР було встановлено Республіканську премію імені Т.Г. Шевченка. За свою більш ніж сорокарічну історію Шевченківська премія стала найвищою формою загальносуспільного визнання, невід'ємною складовою історії української культури, літератури та мистецтва. Не випадково переважна більшість її лауреатів справедливо вважається окрасою національної культури.
Із здобуттям Україною державної незалежності роль і престиж Державної премії України імені Тараса Шевченка значно зросли, завдячуючи передусім Указам Президента України від 27 вересня 1999 року № 1228/99 і від 22 червня 2000 року № 808/2000.
Голова Верховної Ради України підкреслює, що у ювілейний - 190-й - рік від дня народження Тараса Шевченка бачиться логічним посилення уваги держави до Національної премії України імені Тараса Шевченка.
Володимир Литвин вважає, що, передусім необхідно було б розширити організаційну структуру та штати Комітету з Національної премії імені Тараса Шевченка, збільшити його повноваження в частині науково-експертних функцій, створити можливості сучасного інформаційного забезпечення, включно з широким висвітленням найкращих щорічних досягнень української культури світовими інформагентствами, зміцнити видавничу діяльність. За мінімальних фінансово-організаційних можливостей Комітету вдається залишатися загальнонаціональною культурологічною інституцією виключно завдяки особистому авторитету академіка НАН України І.М. Дзюби.
На часі, наголошується у листі, й встановлення доплати до посадових окладів працюючим лауреатам найвищої премії держави, адже чинним законодавством передбачена доплата за почесні звання. Враховуючи, що більшість лауреатів Національної премії України імені Тараса Шевченка - люди похилого віку, які потребують постійного медичного обслуговування, варто було б у встановленому порядку вирішити питання про їх прикріплення до Державного лікувально-оздоровчого управління при Президентові України.
Володимир Литвин вважає, що підтримка Президента України сприятиме піднесенню престижу як самої премії, так і ЇЇ лауреатів, на вищий рівень, посилить впевненість мистецької еліти України у дбайливому й уважному ставленні держави до талантів.
Голова Верховної Ради просить Президента України дати доручення уряду розглянути і вирішити порушені ним питання.