Голова Верховної Ради України Володимир Литвин звернувся з листом до Голови Верховного Суду України Василя Маляренка із проханням “уважно вивчити ситуацію, що склалася в місцевих судах навколо розгляду питань щодо Національної спілки письменників України”.
“Після моєї зустрічі з членами Національної спілки письменників України – лауреатами Національної премії України імені Тараса Шевченка – хотів би викласти Вам свою позицію з цього питання.
Держава – органи законодавчої, виконавчої та судової влади – не мають права і не повинні втручатися в діяльність громадських організацій, тим більше – творчих. Питання виборів керівних органів Спілки, її господарської та творчої діяльності має вирішуватися самою Спілкою, до якої входять найавторитетніші в суспільстві митці. Тому я звернувся до Президента України Л.Д. Кучми з пропозицією підтримати ідею членів НСПУ щодо проведення Загального з’їзду українських письменників, а також сприяти розблокуванню роботи Спілки (відновленню телефонного і поштового зв’язку, банківських рахунків тощо)”, - зазначає В.Литвин.
“Мені незрозумілий той поспіх, із яким окремі районні суди м. Києва – “іменем України” (!) – визнали начебто нове керівництво спілчанських органів, заборонивши при цьому нібито “переобраним” керівникам користуватися бланками, печаткою та іншими реквізитами юридичної особи, чинність яких не піддається сумніву. Зазначені судові рішення спричинили повний параліч роботи Національної спілки письменників України – відключено телефони у приміщенні Спілки по вул. Банковій, припинено поштовий зв’язок.
“Замовний” характер таких судів, як і їхнє впрягання в політичні процеси видно навіть пересічному громадянину. У кожної порядної людини і законослухняного громадянина виникає відчуття справдження пророчих слів геніальної поетеси Ліни Костенко: “Гряде неоцинізм ...” Прикро тільки, що суди, покликані стояти на сторожі законності та справедливості, не поспішають зупиняти цю небезпечну навалу аморальності, бездуховності, брутального чистогану, чим поглиблюють прірву недовіри між державою та суспільством, а головне – нібито безсторонньо спостерігають за моральною руйнацією усталених десятиліттями суспільно-політичних і етичних норм та цінностей”, - підкреслює Голова Верховної Ради України.
“Заклики лауреатів Національної премії України імені Тараса Шевченка до неупередженості судів, зрештою, до совісті суддів, залишаються не почутими. Відтак письменники, на творах яких виховувалося не одне покоління нашого суспільства, сповнені віри у необхідність вирішувати всі свої проблемні питання самостійно – шляхом проведення Загального з’їзду.
Просив би Вас, шановний Василю Тимофійовичу, особисто розглянути це питання, взяти його, по можливості, під свій контроль або перевести розгляд зазначеної судової справи у провадження Верховного Суду України. Необхідно зупинити політичний тиск і впливи на рішення судів. Можливо, найбільш правильним як з позиції чинного законодавства, так і з суспільного бачення справедливості, було б рішення про відновлення статусу-кво Національної спілки письменників України (станом до 29 жовтня 2003 року), встановлення мораторію на розгляди судами взаємних позовів і звинувачень до проведення Загального з’їзду українських письменників.
Буду вдячний за Ваше уважне ставлення до мого прохання та за інформування про Ваше рішення”, - йдеться в листі.