У засіданні взяли участь народні депутати, представники органів державної влади, всеукраїнських профспілок та об'єднань організацій роботодавців, науковці.
Перший заступник голови Комітету Олег Шевчук, представляючи законопроект, наголосив на тому, що в Україні сьогодні гостро постала проблема підготовки кадрів. За його словами, суттєвого реформування також потребує внутрішній ринок праці. Він вважає, що проведення реформи, з одного боку, пов'язано із дефіцитом трудових ресурсів, здатних працювати на сучасному обладнанні, вільно володіти професійною іноземною мовою, з іншого боку - явищами глобалізації, які, зокрема, пов'язані із взаємопроникненням ринків праці, підвищеною мобільністю трудових ресурсів.
О.Шевчук наголосив на необхідності забезпечення конкурентоздатності трудових ресурсів, а також їх постійного вдосконалення за принципом "навчання протягом життя".
"Своєчасне та ефективне запровадження національної кваліфікаційної рамки дозволить працівникам більш виважено ставитися до вибору майбутньої спеціальності, бути готовими до змін на внутрішньому та міжнародному ринках праці, мати можливість постійно вдосконалюватися та підтверджувати свою кваліфікацію", - зазначив автор.
О.Шевчук повідомив, що метою законопроекту є запровадження Національної системи кваліфікації, яка, в свою чергу, орієнтована на формування єдиної, цілісної, відкритої та гнучкої системи кваліфікацій, що охоплюватиме всі рівні кваліфікації і види начальної, середньої, професійно-технічної, вищої, післядипломної освіти і навчання протягом життя.
Законопроектом, зокрема, запропоновано термінологічне визначення таких термінів як "кваліфікація", "компетенція", "Національна система" та "Національна рамка кваліфікацій", "неформальне навчання", "рівень кваліфікації", "стандарт оцінювання" тощо. Проект містить положення про принципи побудови та призначення Національної системи кваліфікацій України, серед яких: стимулювання розвитку особистості, професійних навиків та компетенцій протягом життя людини, економічна обґрунтованість, рівність, паритетність та гнучкість навчання.
Під час обговорення проекту учасники "круглого столу" загалом підтримали законодавчу ініціативу. Промовці відзначали, що розробка та запровадження Національної системи та рамки кваліфікацій є актуальним та нагальним у зв'язку із взятими на себе Україною зобов'язаннями щодо прискорення процесу реформ освіти. У виступах, зокрема, зазначалося, що шість європейських країн завершують розробку своїх національних систем кваліфікацій, ще 40 країн розробляють такі програми. Тому, наголошувалося, важливо рухатися у руслі загальноєвропейських ініціатив з огляду на євроінтеграційні прагнення України.
У виступах відзначалося, що закон, в разі його прийняття, забезпечить покращання загально-освітянського та професійного рівнів осіб та працівників, дозволить більш ефективно контролювати державні видатки, що спрямовуються на освіту в Україні, надасть особі, працівникові додаткових переваг під час працевлаштування та кар'єрного росту.
Водночас, промовці висловили численні зауваження до положень законопроекту. Опоненти запровадження такої системи наголошували на тому, що в Україні вже сформована і багато років функціонує законодавчо окреслена національна система кваліфікацій, яка потребує вдосконалення. Однак при цьому, вважають вони, не слід ігнорувати сам факт її існування і необхідність адаптації до неї.
Промовці також вказували на неузгодженість поданого законопроекту з термінологією, положеннями та нормами чинного законодавства України про освіту. У виступах наголошувалося на тому, що реалізація нової національної системи кваліфікації потребуватиме близько десяти років, великої підготовчої роботи та внесення змін до близько 40 законодавчих актів.
Голова Комітету Василь Хара, підбиваючи підсумки дискусії, запропонував створити робочу групу, яка опрацює всі пропозиції під час підготовки цього законопроекту.